Щасливий принц

Любий Принце, я мушу тебе покинути, але навеснi повернуся – i принесу тобi два чудових самоцвiти замiсть тих, що ти втратив. Рубiн буде червонiшим вiд троянди, а сапфiр – голубим, наче морська блакить.

– На площi пiд нами, – заговорив Щасливий Принц, – стоiть мала дiвчинка. Вона винесла продавати сiрники i впустила iх у калюжу, i тепер, якщо вона повернеться додому без грошей, батько ii поб’е. Вона стоiть i плаче. У неi немае нi черевикiв, нi панчiх, голова непокрита. Виклюй у мене друге око, вiддай цiй крихiтцi, i тодi батько ii не битиме.

– Я краще лишуся з тобою ще на одну нiч, – вiдповiв Стриж, – але не зроблю того, що ти просиш. Як менi виклювати тобi друге око? Ти ж тодi ослiпнеш!

– Стрижику, Стрижику, маленький Стрижику, зроби так, як я кажу, – мовив Принц.

Тодi Стриж виклював у Принца друге око i спустився до мiста. Вiн промайнув бiля дiвчинки i впустив камiнь просто iй у долоню.

– Яке гарне скельце! – вигукнула мала i, смiючись, побiгла додому.

А Стриж повернувся до Принца.

– Тепер ти слiпий, – сказав вiн, – i я лишуся з тобою назавжди.

– Нi, Стрижику, ти ж маеш летiти до Єгипту, – вiдповiв бiдолашний Принц.

– Я лишуся з тобою назавжди, – повторив Стриж, засинаючи бiля його нiг.

А вранцi вiн сiв на плече Принца i почав розповiдати про рiзнi дива, що йому довелося бачити пiд час мандрiв. Вiн говорив про червоних iбiсiв, якi годинами стоять на берегах Нiлу i ловлять золотих рибок своiми дзьобами; про древнього, мов свiт, старого Сфiнкса, що живе в пустелi i знае все на свiтi; про купцiв, що неквапно простують за своiми верблюдами, перебираючи бурштиновi чотки; про чорного, мов смола, Царя Мiсячних Гiр, який вклоняеться великому кристалу; про велетенського зеленого змiя, що спить серед пальмових вiт, i про двадцятьох жерцiв, що годують його медовими коржиками; про пiгмеiв, що перепливають озера на великих пласких листках замiсть човнiв i вiчно воюють з метеликами.

– Любий Стрижику, – мовив Принц, – ти розповiдаеш про дивовижнi речi, та найбiльше диво у свiтi – це людськi страждання.

І Стриж облетiв усе велике мiсто кругом i по -бачив, як багатii веселяться у своiх розкiшних будинках, а бiля iхнiх ворiт сидять жебраки i просять милостинi. Вiн пролiтав по темних завулках мiських околиць i бачив блiдi личка голодних дiтлахiв, що безпорадно дивилися на вулицю.