Щасливий принц

А опiвднi до води приходять леви. Шкура в них жовта, очi – мов зеленi берили, а iхне ревiння заглушае навiть шум водоспаду.

– Стрижику, Стрижику, маленький Стрижи-ку, – заговорив Принц, – далеко звiдси, у мiстi, на горищi одного з будинкiв, я бачу молодого хлопця. Вiн схилився над столом, заваленим паперами, а поруч з ним у бокалi – букетик зiв’ялих фiалок. Його каштанове волосся в’еться кучерями, його вуста червонiють, мов гранати, а очi в нього великi й замрiянi. Вiн намагаеться закiнчити п’есу для директора театру, але надто змерз, щоб написати бодай рядок.

– Я залишуся ще на одну нiч, – сказав Стриж, бо серце мав справдi добре. – Вiднести йому рубiн?

– На жаль, у мене бiльше немае рубiнiв, – вiдповiв Принц. – Єдине, що я можу вiддати, – це моi очi. Вони зробленi з коштовних сапфiрiв, здобутих в Індii тисячi рокiв тому. Вийми один з них i вiднеси цьому юнаковi. Вiн продасть камiнь ювелiру, купить собi iжi та дров i закiнчить п’есу.

– Любий Принце, я не можу цього зробити, – мовив Стриж i заплакав.

– Стрижику, Стрижику, маленький Стрижи-ку, – умовляв його Принц, – зроби, як я тобi кажу.

Тодi Стриж виклював у Принца одне око i полетiв на горище, де жив студент. Вiн легко пробрався до кiмнати крiзь шпарину в стелi. Юнак сидiв, затуливши лице долонями, i не чув, як поруч затрiпотiли пташинi крила. Коли ж вiн звiв погляд, то побачив прекрасний сапфiр, що лежав бiля букетика зiв’ялих квiтiв.

– У мене з’явилися шанувальники! – вигукнув вiн. – Певна рiч, це вiд якогось поважного добродiя. Тепер я можу закiнчити п’есу!

І вигляд у нього був цiлком щасливий.

Наступного дня Стриж вирушив до гаванi. Вiн сидiв на щоглi великого корабля i дивився на морякiв, що розвантажували трюми i щоразу, тягнучи на мотузках iще один величезний короб, кричали: «Нумо, руш!»

– Я лечу до Єгипту! – гукнув iм Стриж, проте нiхто не звернув на нього уваги. І коли зiйшов мiсяць, вiн знов повернувся до Щасливого Принца.

– Я прилетiв попрощатись, – крикнув вiн здалеку.

– Стрижику, Стрижику, маленький Стрижи-ку, – мовив Принц, – може, побудеш зi мною ще одну нiч?

– Надворi зима, – вiдповiв Стриж, – скоро пiде холодний снiг. А в Єгиптi свiтить тепле сонечко, i зеленiють пальми, i крокодили лежать у мулi та лiниво позирають довкола. Моi друзi в’ють гнiзда у храмi Баальбека, а рожевi i бiлi голуби дивляться на них i нiжно туркочуть.