Кайдашева сім'я

Кайдаш пiдвiвся, сiв на лавi й довго протирав очi. Страшний сон перелякав його. Вiн устав з лави, почав, молитись Богу перед образами. Йому все здавалось, що його карае свята п’ятниця за те, що вiн не додержував посту в п’ятницi й ввечерi в шинку напивався горiлки.

Такий несподiваний випадок зав’язав рота свекрусi й невiстцi. Вони обидвi кинулись до роботи, але Мотря не вимiтала хати та все поглядала скоса на свекруху. Свекруха так само поглядала то на вiник, то на невiстку, а далi витягла з скринi сорочку й сiла коло вiкна шити.

Обiд докипав у печi. Борщ, приставлений до жару, дув бульки й клекотiв вряди-годи, неначе хто в йому ляпав ложкою. Хата стояла неметена. Свекруха глянула на невiстку спiдлоба й промовила:

– Чого це ти, Мотре, сiла шити? Хiба ти не бачиш що в печi обiд недоварений, а хата стоiть i досi не метена?

– Та вже ж бачу, не повилазили, – обiзвалася Мотря, затягуючи нитку в вушко.

– Гляди лиш, щоб тобi й справдi не повилазили. Сядеш собi шити по обiдi, як упораешся.

– Ох-ох! Так у мене чогось болить спина, так ниють руки, – почала Мотря тонесеньким голосом, передражнюючи свекруху.

– Дражнись, дражнись! – сказала свекруха. – Кидай лишень сорочку та вимiтай хату, кажу тобi. Я хазяйка в хатi, а не ти. Роби те, що тобi загадують.

– А я вам, мамо, не наймичка. Я й в своеi матерi не була наймичкою. Коли пiшлось на колотнечу, то нам треба робить дiло пополовинi.

– Не видумуй чорт зна чого. Як була я в панiв, то робила за двох таких, як ти: варила обiд на дванадцять душ; а ти й на п’ять душ не попнешся.

– Робили, бо над вами пан з нагайкою стояв.

– Коли хоч, то я й над тобою стану з нагайкою. Цить! А то як вiзьму кочергу, то й зуби визбираеш, – крикнула Кайдашиха й скочила з мiсця.

– Ви менi не рiдна мати: не давали зубiв, не маете права й вибивать. В коцюби два кiнцi: один по менi, другий по вас.

– Карпе! чи ти чуеш, що твоя жiнка витворяе? Чом ти iй нiчого не скажеш?

Карпо слухав всю ту розмову й не знав, що iм казать.

В хату ввiйшов Кайдаш. Кайдашиха почала йому жалiтись на невiстку.

– І хто нараяв нам брати невiстку з тих багатирiв? – крикнула Кайдашиха. – Лучче було взяти циганку, нiж багачку з порожньою скринею.

– Я вашого сина не силувала мене брати; я до вас з хлiбом з сiллю не ходила, порогiв ваших не оббивала.