Потоп. Том III

Той нарештi помiтив приятелiв i взявся протискатися в натовпi, щоб до них дiстатися, махав шапкою й усмiхався здалеку. Привiталися, як добрi знайомi та друзi.

– Що чувати? Що ви там, пане кавалере, зробили з князем? – спитав пан Заглобa.

– Нiчого доброго! Але не час про це базiкати. Тепер за столи сядемо. Ви залишаетесь тут на нiч, тому ходiмо до мене пiсля бенкету на нiчлiг, помiж моiх татар. Курiнь маю зручний, то собi за келихами потеревенимо до ранку.

– Коли хтось щось мудре каже, то я не сперечаюся! – гмикнув пан Заглобa.

– Бо мене в битвi разом iз конем скинув i розбив той пекельник, як глиняний горщик, i я з того часу кров’ю харкаю i прийти до тями нiяк не можу. На милосердя Господа нашого надiя, що я ще кровi з нього наточу. Але тепер ходiмо, бо пан Сапегa iз паном Чарнецьким починають навзаем церемонитись i про перший крок сперечатися. А це означае, що столи вже готовi. З великим серцем тут на вас ми чекаемо, бо й ви також шведськоi юшки достатньо пролили.

– Нехай iншi розкажуть, що я вчудив, – закотив очi пан Заглобa, – бо менi не годиться!

Тут вчинився рух i всi пiшли на майдан мiж наметами, на якому вже були розставленi столи. Пан Сапегa виступив на честь пана Чарнецькогo, як король. Стiл, за який посадили каштеляна, був накритий шведськими стягами. Меди та вина лилися з джбанiв, аж обое вождiв вже наприкiнцi добряче захмелiли. Не бракувало веселощiв, жартiв, тостiв, гомону, та й погода була чудова, i сонце на подив зiгрiвало, i лише вечiрня прохолода вiднадила нарештi бенкетувальникiв.

Тодi пан Кмiциц забрав своiх гостей до татар. Сiли всi в його наметi на галявинi, набитому всiлякою здобиччю вiд тих, кого розбили, i стали балакати про експедицiю пана Кмiцица.

– Богуслав зараз пiд Мальборком, – розповiдав пан Анджей, – але дехто каже, що вiн в електора, разом iз котрим на допомогу королевi мае прийти.

– Це навiть краще! Тодi ми зустрiнемося! Ви, молодi, не вмiете собi з ним порадити, побачите, як собi старий дасть раду! З ким вiн тiльки не зустрiчався, але iз Заглобою ще нi.

– Електор хитра бестiя, – пiдтримав розмову пан Ян Скшетуський, – i як тiльки побачить, що з Карлом справи кепськi, одразу ж про всi своi обiцянки та присяги забуде.

– А я вам кажу, що нi, – заперечив пан Заглобa.