Потоп. Том III

Неприступна це була позицiя, та лише можна в нiй було з голоду померти. Але й тут бадьорилися шведи, бо сподiвалися, що iм iз Кракова й iнших прибережних фортець водою коменданти провiант надiшлють. Адже пiд боком у них був Сандомир, в якому полковник Шинклер значнi накопичив запаси. Toж вiн iз допомогою не забарився. Знедоленi iли, пили, спали, а прокинувшись, спiвали лютеранськi псалми на хвалу Боговi, що iх iз такоi важкоi ситуацii вирятував.

Але пан Чарнецький готував iм новi неприемностi. Сандомир, окупований шведами, мiг перманентно приходити на допомогу головнiй армii, тому замислив пан Чарнецький одним ударом вiдiбрати мiсто, замок, а шведiв винищити.

– Органiзуемо iм страхiтливе видовище, – розповiв вiн на вiйськовiй радi. – Дивитимуться з того берега, як на мiсто вдаримо, а з допомогою прийти через Вiслу не зумiють. Ми ж, маючи Сандомир, продовольство з Кракова вiд Вiрцa не пропустимо.

Пан Любомирський, пан Вiтовський та iншi досвiдченi воiни вiдмовляли пана Чарнецького вiд цього задуму.

– Добре було б, – казали вони, – захопити таке значне мiсто i добряче могли б ми цим шведам нашкодити, але як його взяти? Пiхоти не маемо, великих гармат також. Мало допоможе кавалерiя мури штурмувати.

Але пан Чарнецький мав iншу думку:

– А що, нашi селяни погано в пiхотi б’ються? Нам би таких Мiхалкiв кiлька тисяч знайти, то я вiзьму не лише Сандомир, а й Варшаву!

І не дослухаючись бiльше до нiчиiх порад, военачальник переправився через Вiслу. Як тiльки по околицi поголос пiшов, сипонуло до нього кiлька тисяч люду, хто з косою, хто з рушницею, хто з мушкетом, i рушили пiд Сандомир.

Напали на мiсто зовсiм несподiвано i на вулицях почалася жорстока рiзанина. Шведи захищалися вiдчайдушно з вiкон, дахiв, але втримати навалу не змогли. Винищували iх, як паразитiв, по будинках i повнiстю вигнали з мiста. Шинклер заховався з рештками в замку, але поляки з тiею ж стрiмкiстю погналися за ними. Розпочався штурм ворiт i мурiв. Побачив Шинклер, що i в замку не втримаеться.

Тому зiбрав, скiльки мiг, людей, речей, запасiв продовольства, завантажив на баржi та переправився до короля, котрий споглядав з iншого берега поразку своiх, не маючи змоги прийти iм на допомогу.

Замок повернувся пiд польську владу.

Але хитрий швед, утiкаючи, пiдсадив пiд мури, по пiдвалах, дiжки з порохом iз запаленими гнотами.

Поставши перед обличчям короля, одразу ж йому про це повiдомив, щоб йому хоч якось серце звеселити.