Потоп. Том II

– Правду кажете, – хором озвалися лицарi, – дисиденти першими пристали до ворогiв, i хто зна, чи не самi iх привели?!

– Exemplum великий литовський гетьман!

– Але що в цьому воеводствi, де я е регiментарем, також еретикiв достатньо, як у Тикоцинi, так i в iнших мiстах, тому для набуття на початок Божого благословення для нашоi мiсii треба видати унiверсал, аби хто в помилках живе, мае три днi, щоб навернутися, а в тих, хто цього не зробить, маетки конфiскувати на користь скарбу вiйськового.

Лицарi здивовано перезирнулися.

– І ви ще питаете, – промовив трiумфуючи пан Заглоба, – звiдки я вiзьму грошей на вiйсько?.. А конфiскацii? А всi багатства Радзивiлла, якi таким чином перейдуть у власнiсть вiйська?

– Та чи буде закон по нашому боцi? – засумнiвався пан Володийовський.

– Зараз такi часи, що хто мае шаблю, той i закон! А яке право мають шведи й усi цi вороги, якi на теренах Речi Посполитоi нишпорять?

– І то правда! – погодився пан Мiхал.

– І цього не досить! – розпалився пан Заглоба. – Другий унiверсал буде стосуватися шляхти Пiдляськогo воеводства i цих земель у сусiднiх воеводствах, якi ще не окупованi, щоб до посполитого рушення ставали. Шляхта мае челядь озброiти, щоб нам пiхоти не бракувало. Знаю, що не один би радий пiти, але за якимось указом i за якимось урядом роззираеться.

– У вас i справдi стiльки ж розуму, скiльки у великого коронного канцлера! – вигукнув пан Володийовський.

– Меду, пане Мiхале!.. Трете послання вишлю до Хованськогo, щоб забирався пiд три чорти, бо його з усiх мiст i замкiв викуримо. Щоправда, вони тепер стоять у Литвi спокiйно i замкiв не чiпають, але козаки Золотаренка грабують, загонами по тисячi i двi iздять. Нехай iх вгамуе, бо iнакше ми ними займемося.

– Звiсно ж, ми могли б це зробити, – погодився Ян Скшетуський, – та й вiйсько не буде застоюватися.

– Мiркую я над цим i тому до Волковиська сьогоднi новi роз’iзди пошлю, але et haec facienda, et haec non omittenda[21 - Et haec facienda, et haec non omittenda (лат.) – це зробити треба, а про iнше й не згадувати.]. Четверте послання хочу надiслати нашому королевi, гiдному пановi, щоб його в смутку втiшити, що е ще такi, хто його не покинув, що е серця i шаблi, готовi на його поклик.