Хмари

Потрошку воно все повлазить в голову, – говорив Дашкович.

– Що то за уми? Що то за розуми? А тi професори! страх, та й годi! – дивувався Сухобрус, випивши немало. – Якi ж то тi уми та розуми за границею, у тих нiмцiв, що все повидумували!

– О, за границею ще багато розумнiшi од нас! – говорив Дашкович.

– Ой, не вiрте йому! Куди ж тiй нiмотi стать врiвнi з нами! – заговорив Воздвиженський, – Ми перший народ в свiтi! Нiгде нема бiльшого царства од нашого, нiгде нема кращоi вiри, чистiшоi вiри, як наша.

– А в Єрусалимi! а на Афонськiй горi? Як пишеться в «Житiях», – почав диспутувать Сухобрус. – I там були великi святi, такi, як i в нашiй лаврi, i там святi боролися з злими духами, як i нашi печерськi, киiвськi.

– Нашi московськi святi боролися ще бiльше i полатали боки самому сатанi! – сказав енергiчно Воздвиженський, которого нацiональне чуття було трохи зобижено. – Святий ваш Киiв, святий Єрусалим, а наша Москва ще святiша. Думаете, що в вас мощей бiльше! Та в нас мощей такого, що хоч греблю ними гати! – говорив уже сердито Воздвиженський i трохи вже не загнув лайкою, коли б Дашкович не штовхнув його лiктем пiд бiк.

– Ой! Хто ж видав так говорити про святi мощi, – благочестиво промовив Сухобрус i перехрестився. – Святий Киiв, свята i Москва. Хто ж проти того що говорить.

Сухобрус поналивав чарки, i всi випили й стали ще веселiшi.

– Ой ви, уми-розуми! – промовив смiливо Сухобрус. – Але, мабуть, не одгадаете: що пiсля чаю! А нуте! хто одгадае? – Студенти дивились на його й почали одгадувать.

– Нi! нi! – казав Сухобрус, трiпаючи головою.

– Треба додому йти! – обiзвався Дашкович.

– Нi! – трiпнув головою Сухобрус. – От тобi уми-розуми! Одже й не всього ви навчились в академii. Пiсля чаю – слiдуе – воскресенiя мертвих i жизнi будущаго вiка, амiнь! – промовив Сухобрус слова символу вiри.

Всi засмiялись; навiть панни осмiхнулись i запишались.

– А хто не родився й умре? Хто родився i не умре? – знов загадав загадку Сухобрус.

Ця загадка була не така мудра, як перша, ii швидко одгадали, що не родивсь i вмер – Адам, родивсь i не вмер – Iлiя та Єнох, бо обидва були взятi живими на небо, як написано в бiблii.

– О уми! ото розуми! одгадали! – хвалив iх Сухобрус. Воздвиженський встав з-за стола, пройшовся по хатi й спинивсь коло картини Ноя з синами.