Апостол черні

13

фiлологiя (за правописом першого видання «Апостола чернi» (Львiв, 1936) – «фiльольогiя») – сукупнiсть гуманiтарних наукових дисциплiн, що вивчають культуру народу, нацii, суспiльства тощо, вiдображену в мовi та лiтературi. Захоплено вивчав фiлологiю у гiмназii i сам Юлiян Цезаревич, захоплювалися читаннями всi члени цiеi родини. Мав багату бiблiотеку отець Захарiй, до читання якоi запрошувано i Юлiяна, котрий вибирав мiж двома фахами: фiлологiею i богослов’ям – «та найбiльше манила його фiлологiя та старинний свiт», – як пише авторка.

14

Богослов’я – сукупнiсть церковних учень про Бога й релiгiю. Юлiян Цезаревич, ведучи бесiди зi справжнiм богословом отцем Захарiем, висловлював своi сумнiви у виборi фаху богослова, хоча i батько Цезаревич, i мати волiли б бачити свого одинака богословом. Це слово мае ще й застарiле значення: «Вихованець останнього класу духовноi семiнарii».

У фiналi роману теза: «Ви покинули богослов’я, хоч квапилися стати «апостолом чернi», а тепер, може, знову хочете вернутись до давнього?»

«Нi, вiдколи я вступив до вiйська, буду триматися вже меча», – така вiдповiдь Юлiяна Цезаревича.

15

«[…] Неронська сцена iз батьком» – у творi О. Кобилянська змальовуе одну iз непривабливих сцен родинного життя Цезаревичiв, коли розгнiваний на доньку Оксану, що плакала, отримавши двiйку з математики, батько пiдняв на неi руку. На захист п’ятнадцятилiтньоi сестри вступився брат Юлiян, який стиснув батьковi руки i не випускав. Пiзнiше Оксана зробила запис у своему щоденнику: «Неронська сцена з батьком».

Цим самим вона зiставила жорстокiсть годинникаря Цезаревича iз жорстокiстю Нерона.

Нерон Клавдiй Цезар (37–68) – римський iмператор з 54 р. з династii Юлiiв-Клавдiiв. Нерон вiдзначався пiдступнiстю, жорстокiстю, грубiстю i варварством. За Нерона було окуповано ряд мiст Боспорськоi держави, приеднано Понтiйське царство.

16

«[…] Метерлiнських композицiй i творiв» – маеться на увазi творчiсть Морiса Метерлiнка (1862–1949) – бельгiйського письменника, лауреата Нобелiвськоi премii 1911 p.

, який е одним iз провiдних представникiв драматургii символiзму. Для раннiх його творiв – п’ес «Неминуча» (1890) та «Слiпцi» (1890) характернi складна символiка, мiстичнi настроi. Згодом з’являються реалiстичнi тенденцii, як в iсторичнiй драмi «Монна Ванна» (1902). Найкращим твором Метерлiнка е п’еса-казка «Синя пташка» (1908), в основi якоi – пошук iстини, прагнення до щастя.

Сама О.