Сойчине крило

Що було робити? Полетiв Королик до Ведмедевоi ями, сiв на гiлляцi над його головою й говорить:

– Ну, Бурмило, а будеш воювати з Короликом, га?

А Ведмедя, що в вiйську йшов iз самого заду, пiд час переполоху добре-таки Кабани, Сарни та Оленi ратицями попiд ребра потолочили, так що вiн лежав та тiльки охав.

–Іди, дай менi спокiй, – буркнув вiн. – І десятому закажу, щоби з тобою не зачiпався.

– Нi, друже, цього не досить, – мовив Королик. – Ти повинен пiти до мого дупла й попросити пробачення у моiх дiтей, бо iнакше тобi ще гiрше лихо буде.

Мусив Ведмiдь iти й просити в Короленят пробачення. Аж тодi Короленята задовольнилися й почали знов iсти та пити.

Лисичка i Журавель

Лисичка з Журавлем дуже заприятелювали. От Лисичка i кличе Журавля до себе в гостi:

– Приходь, Журавлику! Приходь, любчику! Чим хата багата, тим i вгощу.

Іде Журавель на прошений обiд, а Лисичка наварила кашки з молочком, розмазала тоненько по тарiлцi та й поставила перед Журавлем.

– Призволяйся, не погордуй.

Журавель стук, стук дзьобом— нiчого не спiймав. А Лисичка тим часом лиже та й лиже кашку, аж поки сама всiеi не з’iла. А коли кашки не стало, вона й мовить:

– Вибачай, кумочку, бiльше не маю чим угощати.

– Спасибi й за те, – пiсним голосом промовив Журавель. – А ти б, Лисичко, до мене завтра в гостi прийшла.

– Добре, Журавлику, прийду, чому не прийти, – каже Лисичка.

Другого дня приходить Лисичка, а Журавель наварив м’яса, бурякiв, квасольки, картопельки.

–Їж, кумонько. Не погордуй, люба моя, – припрошуе Журавель.

Нюхае Лисичка— смачно пахне. Встромляе голову в глечик— не йде голова. Пробуе лапкою— не витягне. Крутиться Лисичка, скаче навколо глечика, а Журавель iсть собi шматочок за шматочком, поки всього не виiв.

– Вибач, любонько, – каже, випорожнивши глечика, – чим хата багата, тим i рада, а бiльше на цей раз нiчого немае.

Розсердилася Лисичка, навiть не подякувала за гостиннiсть. Вона, бачите, думала, що на цiлий тиждень наiсться, а тут прийшлося додому йти, облизня спiймавши. Вiдтодi й зареклася Лисичка з Журавлями приятелювати.

Лисичка-кума

Жив собi Вовчик-братик i Лисичка-сестричка, й задумали вони взятися чесно на хлiб заробляти. Знайшли собi клаптик поля i умовилися посадити на ньому картоплю. Вранцi-рано вибралися обое на роботу— ямки робити та картоплю садити.