Апостол черні. Книга 2

Захарiя попрощатися. Саме в тiй хвилинi прорiзала сильна блискавиця темряву надворi, i вслiд за тим ударив грiм з таким лоскотом, що потряс цiлим домом.

О. Захарiй перехрестився.

– Ви куди, Цезаревичу?

– Додому, отче.

– Та що вам Господь дав, де я вас проти тучi пущу? До Заркiв бiльше як година ходу. Переночуйте в нас, а раненько поговоримо, про що забажаете.

Юлiян хотiв ще щось сказати, доказати, що такi ночi йому не першина, що при вiйську траплялося i гiрше, але замовк. Шум вiтру, що, мов борвiй, сотнями крил розшалiвся, втискався в найменшу щiлину i дзвонив вiкнами.

Оба мужчини лишилися в iдальнi. Кожний з них стояв мовчки при вiкнi i дивився в темну нiч, переданий своiм думкам.

– Слава Богу, що люди мають хлiб звезений, не замочить туча, – сказав о. Захарiй пiвголосом до себе i склав побожно руки, мов до молитви.

– Нiхто не був би цього цiеi ночi сподiвався, – вiдповiв Юлiян, не змiняючи своеi пози при вiкнi.

– Температура цiлоi днини була душлива, парна, якесь напруження вiдчувалося, якби перед розривом невидних оков… – говорив далi о.

Опiсля приступив о. Захарiй до свого любимця, заглянув йому в лице i сказав:

– Ходiм до моеi робiтнi. Обiч неi я маю ще одну невелику кiмнатку i там я вас помiщу на нiч. Але, – вдарив себе нараз в чоло, – ви, як зрозумiв я вас, маете щось на серцю i це треба скинути.

Оглядаючись за Юлiяном, спитав якби мимоходом:

– Чи завдала вам Ева багато труду, коли ви шукали за нею? Заховалася далеко?

Юлiян вiдповiв коротко, що нi, пояснивши, що була над ставом, де сторожила над бабунею.

Оба пiшли до знаноi вже Юлiяновi робiтнi-святинi, що знаходилася при кiнцi коридора, де свого часу вiдбувся договiр щодо грошовоi позички на виiзд для його хорого батька.

О. Захарiй, вiдчинивши дверi до неi, пiднiс свiтло догори i попросив Юлiяна ввiйти в кiмнату.

– Я лише вiзьму з шафи мiй епитрахиль i зараз прийду до вас.

В малiй, мало освiтленiй кiмнатi (одною невеличкою свiчечкою, що догоряла) виднiли по стiнах пiвтемнi обриси старого, виробленого з дерева, почорнiлого Хреста Спаса, iкона пресвятоi Богородицi, кiлька iнших пiввитертих картин святих, картина з хустиною св. Веронiки i старi богослужебнi книги.

– Сiдай або клякни, – обiзвався поважно душпастир i перехрестився.