На нашем ресурсе вы можете полностью погрузиться в мир книги «Дороги вольні і невольні. Щоденники. 1991–1994» — читайте её онлайн бесплатно в полной, несокращённой версии. Если предпочитаете слушать — воспользуйтесь аудиоформатом; хотите сохранить — скачайте через торрент в fb2. Жанр произведения — Серьезное чтение, Современная проза, Современная зарубежная литература. Также на странице доступно подробное описание, авторская аннотация, краткое содержание и живые отзывы читателей. Мы постоянно пополняем библиотеку и улучшаем сервис, чтобы создавать лучшее пространство для всех ценителей качественной литературы.
Дороги вольні і невольні. Щоденники. 1991–1994

Автор
Дата выхода
07 декабря 2016
🔍 Загляните за кулисы "Дороги вольні і невольні. Щоденники. 1991–1994" — аннотация, авторский взгляд и ключевые моменты
Перед погружением в полный текст предлагаем познакомиться с произведением поближе. Здесь собраны авторские заметки, аннотация и краткое содержание "Дороги вольні і невольні. Щоденники. 1991–1994" — всё, что поможет понять глубину замысла и подготовиться к чтению. Материалы представлены в оригинальной авторской редакции (Роман Іваничук) и сохраняют аутентичность произведения. Если чего-то не хватает — сообщите нам в комментариях, и мы дополним описание. Читайте мнения других участников сообщества: их отзывы часто раскрывают скрытые смыслы и добавляют новые грани понимания. А после прочтения обязательно вернитесь сюда — ваш отзыв станет ценным вкладом в общее обсуждение книги.
Описание книги
Видання «Дороги вольні і невольні. Щоденники. 1991–1994» структурно складається з двох книг: «Благослови, душе моя, Господа!..» та «Мандрівки близькі і далекі». У них синтезовано жанри подорожнього нарису й політичного щоденника, а також активно осмислюються події минулого і сучасного України.
Перша книга щоденників охоплює кульмінаційний період боротьби за Українську державу. У ній міститься величезний пласт історичного матеріалу, що стосується як біографії автора, так і долі України, її провідних діячів, літераторів.
У другій книзі її структурним стрижнем є опис подорожей, здійснених автором упродовж життя. Ці подорожі з історії обернені в сучасне, наповнені публіцистичним матеріалом, є підставою для медитацій, роздумів і узагальнень про долю України, український національний характер, боротьбу нашого народу за свою свободу, що завершилася створенням власної держави.
Щоденники є підсумком у доробку Р. Іваничука, містять його багаторічну працю документального відтворення епохи.
📚 Читайте "Дороги вольні і невольні. Щоденники. 1991–1994" онлайн — полный текст книги доступен бесплатно
Перед вами — полная электронная версия книги "Дороги вольні і невольні. Щоденники. 1991–1994", адаптированная для комфортного онлайн-чтения. Мы разбили произведение на страницы для удобной навигации, а умная система запоминает, на какой странице вы остановились — можно закрыть браузер и вернуться к чтению позже, не тратя время на поиски. Персонализируйте процесс: меняйте шрифты, размер текста и фон под свои предпочтения. Погружайтесь в мир литературы где угодно и когда угодно — любимые книги теперь всегда под рукой.
Текст книги
Може, це приходить до мене його молода енергiя? Зрештою, я вiрю в потойбiчне iснування людського духу…
Мати-вдова – iй виповнилося тодi всього сорок сiм рокiв – просила мене залишитися при нiй i вчителювати в селi на батьковому мiсцi. Та я поцiлував ii, взяв у рюкзак ворок кукурудзяноi муки i глечик бринзи й далi пiшов у свiт райськi сади садити. Я знав уже, чого хочу. Мiй хребет змiцнiв, i я вибрав для себе свiй жанр: прозу!
У Львовi знайшов Павличка. Вiн втiшався тодi першою славою, вчився в аспiрантурi, мав неабиякий авторитет, i сорокарiчний ректор унiверситету професор Євген Лазаренко був його приятелем.
Ми пiшли до нього. Я – у вiйськовiй унiформi, в сержантських погонах.
Євген Костянтинович – лисуватий, з випуклим чолом i вiдкритим благородним обличчям – уважно вислухав Дмитра, який просив поновити мене на другий курс. Потiм пройшовся по кабiнету, зупинився передi мною, пильно приглядаючись до мене, далi сiв за стiл i мовив скрушно:
«Поновити його неможливо.
«Не можете ви так зробити! – пiдступив до ректорського столу Павличко i твердо поклав на папери долоню.
Треба було чути, як щиро смiявся ректор.
«Ну й демагог, ну й нахаба!» – хлипав Лазаренко вiд смiху, пишучи наказ про мое поновлення на другому курсi украiнського вiддiлу.
Перед дверима зали Коперника, бiля тiеi самоi аудиторii, в якiй мене чотири роки тому виключили з унiверситету, я зупинився, зiрвав погони i, не чекаючи перерви, тихо прочинив дверi.
На мене видивилися пiвсотнi здивованих очей незнайомих менi студентiв, а професор Мушак – той самий дивак, який знав усi мертвi мови свiту, – не звертаючи на мене уваги, водно повторював латинське словосполучення й допитувався в аудиторii, яка це конструкцiя? Студенти мовчали. Я сiв за першу парту, мiзкуючи: а що ж, це справдi за конструкцiя?
Мушак безсило розвiв руками i аж тодi мене помiтив.









