Визволення. Роман мілин

Розчарованi у своiх надiях побачити сподiване вiтрило в сяйвi першого сонячного промiння, чоловiк i дiвчина, не розпалюючи вогнища, знову пiшли на своi циновки. Бiля нiг iх лежав звичайний тубiльний човник, витягнений з води i для бiльшоi певностi прив’язаний трав’яною кодолою до довгого списа, добре застромленого в бiлий пiсок; приплив одноманiтно лизав його корму.

Дiвчина закрутила волосся, заколовши його дерев’яними шпильками. Чоловiк лiг вздовж циновки, лишаючи мiсце для рушницi, нiби для товариша, i, спершись на лiкоть, дивився у напрямку яхти.

– Ми бачили на цьому островi вже три сонячних сходи, а друг не приiхав iз моря, – сказав вiн, не мiняючи пози й лежачи спиною до дiвчини, що сидiла по другий бiк вогнища.

– Так, i мiсяць уже вищербився, – вiдповiла вона тихо. – Мiсяць вищербився. А вiн обiцяв прибути, коли ночi яснi та вода вкривае мiлини аж до кущiв.

– Мандрiвник знае, коли вiн вирушае, та не знае, коли повернеться, – спокiйно зауважив чоловiк.

Дiвчина зiтхнула.

– Ночi сподiвань довгi, – прошепотiла вона.

– І часом марно очiкуеш, – так само тихо мовив чоловiк. – Може вiн нiколи й не повернеться.

– Чому? – вигукнула дiвчина.

– Путь довга, i серце може прохолонути, – була спокiйна вiдповiдь. – Якщо вiн не повернеться, значить забув.

– О, Гассiме, це означатиме, що вiн умер! – обурено вигукнула дiвчина.

Чоловiк, дивлячись на море, усмiхнувся на ii запальний тон.

Це були брат i сестра, i хоч дуже скидалися одне на одного, родинна подiбнiсть губилась у рисах, властивих усiй расi. Були вони з Ваджо, а серед малайцiв е приповiдка, що хто хоче, щоб йому щастило в мандрах i торгiвлi, повинен мати в жилах хоч трохи вадзькоi кровi. А в цього народу торгiвля, яка означае те саме, що й далека мандрiвка, е романтичним i почесним заняттям. Купець повинен бути вiдважним i проникливим; вiн мусить мати безстрашнiсть юнацтва та помiркованiсть старостi; вiн мае бути дипломатом i звитяжцем, щоб гарантувати собi прихильнiсть володарiв i вселяти жах злим.

Цi властивостi, певна рiч, не потрiбнi крамарям або китайцям-рознощикам, вони потрiбнi тiльки тому, хто, належачи до знатного роду, мандруе морями на власному суднi, з багатьма прихильниками. Вiд острова до острова розвозить вiн важливi новини та крам; йому довiряють таемнi послання й коштовнi речi; вiн завжди готовий до iнтриг i бою, до купiвлi й продажу.