Визволення. Роман мілин

Що це за корабель? Що за люди? Що трапиться завтра? Що буде з яхтою? З ним? Вiн нагло вiдчув щось непевне, якiсь лихi ознаки з усiх бокiв. Це безглузде передчуття на мить злякало його, i вiн мiцно схопився за кiльце дверей каюти.

Голос Шоу, що пролунав коло самiсiнького його вуха, розiгнав цi неспокiйнi думки.

– О! Це ви, пане. Таки вийшли, – сказав повiльно помiчник капiтана. – Виявляеться, що нам доведеться взяти вас на буксир. З усiх чудних iнцидентiв цей найдивовижнiший. Човен закрадаеться до вас iз безвiстi й раптом виявляеться довгоочiкуваним другом! Ви, мабуть, один iз тих друзiв, що iх шкiпер мав зустрiти десь тут.

Чи не вас часом? Я бiльше знаю, нiж ви гадаете. Ми iдемо до… Ну, кажiть же… iдемо… гм, гм… Ви ж знаете?

– Так. Я знаю. А ви? – невинно спитав Картер.

Шоу на хвилину замовк.

– Де шкiпер? – запитав вiн нарештi.

– Вiн, немов скам’янiлий, сидить там унизу. Де мiй човен?

– Ваш човен телiпаеться за кормою. А ви, на мою думку, так само неотесаний, як i зрадливий.

Так само.

Картер рушив до гакаборта, але раптом натрапив на когось, хто метнувся вбiк. Йому здалося, що ця нiч може довести когось до божевiлля i той трахне його по головi, якщо вiн тiльки в силi буде пiдняти лома. Картер зовсiм роздратувався i голосно сказав, звертаючись до Шоу:

– А я думаю, що вам iз вашим шкiпером поганенький кiнець прийде.

– Я гадав, що ви вже у своему човнi, – хiба роздумали? – спитав бiля нього низьким голосом Лiнгард.

Картер навпомацки пiшов уздовж поруччя й налапав мотуз, що, здавалося, сам собою тягся в темряву.

Вiн гукнув до човна й одразу ж почув хлюпання води бiля прови, бо човен швидко пiдтягли до судна. Потiм перехилився через бильця й нараз зник, наче впав у безодню. Лiнгард ледве розiбрав слова:

– Лови мене за ногу, Джоне.

З човна долинули глухi звуки та якийсь голос вiдказав:

– Єсть.

– Тримайтесь далi вiд пiдзору[23 - Пiдзiр – корпус корабля, нижче вiд борту й вище вiд кiля.], – застережливо скавав Лiнгард.

 – Бриг може взяти хiд назад, якщо шквал не вдарить на нього зразу.

– Добре, я подбаю, – почулася вiдповiдь iз води.

Лiнгард пiдiйшов до лiвого борту, пильно подивився в чорну купу низьких хмар i наказав:

– Пiдбрасопте[24 - Брасопити – набирати парусiв для повного ходу.] для лiвого галсу[25 - Галс – напрямок.], мiстере Шоу.

Тривожний i тужливий звук, схожий на зiтхання якоiсь величезноi тварини, пролунав над високими щоглами непорушного брига.