На нашем ресурсе вы можете полностью погрузиться в мир книги «Хіба ревуть воли, як ясла повні?» — читайте её онлайн бесплатно в полной, несокращённой версии. Если предпочитаете слушать — воспользуйтесь аудиоформатом; хотите сохранить — скачайте через торрент в fb2. Жанр произведения — Серьезное чтение, Классическая литература, Зарубежная классика. Также на странице доступно подробное описание, авторская аннотация, краткое содержание и живые отзывы читателей. Мы постоянно пополняем библиотеку и улучшаем сервис, чтобы создавать лучшее пространство для всех ценителей качественной литературы.
Хіба ревуть воли, як ясла повні?

Автор
Дата выхода
12 июля 2021
🔍 Загляните за кулисы "Хіба ревуть воли, як ясла повні?" — аннотация, авторский взгляд и ключевые моменты
Перед погружением в полный текст предлагаем познакомиться с произведением поближе. Здесь собраны авторские заметки, аннотация и краткое содержание "Хіба ревуть воли, як ясла повні?" — всё, что поможет понять глубину замысла и подготовиться к чтению. Материалы представлены в оригинальной авторской редакции (Панас Мирний) и сохраняют аутентичность произведения. Если чего-то не хватает — сообщите нам в комментариях, и мы дополним описание. Читайте мнения других участников сообщества: их отзывы часто раскрывают скрытые смыслы и добавляют новые грани понимания. А после прочтения обязательно вернитесь сюда — ваш отзыв станет ценным вкладом в общее обсуждение книги.
Описание книги
Панас Мирний (справжнє ім’я – Опанас Якович Рудченко, 1848–1920) увійшов в історію української літератури як прозаїкноватор, майстер психологічної прози. Його роман «Хіба ревуть воли, як ясла повні?» став першою селянською епопеєю, яка охоплює події від катерининських часів до скасування кріпацтва в 1861 році. Головний герой Чіпка Вареник – селянин-бунтар, невтомний шукач правди, який зрештою зійшов на криву стежку боротьби і став «пропащою силою». Якщо в літературі романтизму українських Робін Гудів типу Гаркуші й Устима Кармелюка залюбки зводили на п’єдестал, то Чіпка – це альтернатива Робінам Гудам. Роман заперечував можливість кривавих способів утвердження правди і може бути поставлений в один ряд із такими творами, як «Злочин і кара» та «Біси» Ф. Достоєвського.
У романі «Повія» зображено трагічну долю бідної селянської дівчини Христі. Нужда та переслідування місцевих багатіїв женуть Христю з рідного села на заробітки в місто. Але й там вона не знаходить щастя – знову насильство, підлість, брехня, що завдають їй страждань і штовхають у прірву…
📚 Читайте "Хіба ревуть воли, як ясла повні?" онлайн — полный текст книги доступен бесплатно
Перед вами — полная электронная версия книги "Хіба ревуть воли, як ясла повні?", адаптированная для комфортного онлайн-чтения. Мы разбили произведение на страницы для удобной навигации, а умная система запоминает, на какой странице вы остановились — можно закрыть браузер и вернуться к чтению позже, не тратя время на поиски. Персонализируйте процесс: меняйте шрифты, размер текста и фон под свои предпочтения. Погружайтесь в мир литературы где угодно и когда угодно — любимые книги теперь всегда под рукой.
Текст книги
Нема землi!
Життя, кажуть, зжити – не поле перейти. Життя – що погода. Як серед ясного лiтнього дня, коли сонце аж пече, так грiе та свiтить, дивись: де не взявся вiтер, надув-нагнав з усiх бокiв чорнi хмари, – заклуботались вони; насупилось небо… заховалось сонце – похмурiло… загуло, закрутило, закушпелило шляхом… Зиркнула блискавка, загуркотав грiм… гряк! трiсь!.. Отакечки й тут. Оце тихо й мирно, любо та мило… гульк! – не вспiв озирнутись, як повернуло на негоду…
Увосени, тiльки що позвозив додому Чiпка хлiб з поля й лагодився молотити, сам собi мiркуючи, як тепереньки бачитись з Галею, – на тiк до його вскочило лихо… Стоiть вiн на току з цiпом, аж приходить десятник з волостi.
– Ходи лиш у волость! – каже десятник здалека.
Чiпка ще раз глянув на десятника; подумав трохи, та тодi вже запитав:
– Чого?
– Не знаю, – одказав десятник. – Кличуть… якийсь чоловiк прийшов з Дону…
– Що за чоловiк? Навiщо я йому здався?
– Не скажу, – одмовив десятник.
– Добре… прийду, – одказав Чiпка.
Десятник повернувся – i пiшов повагом вподовж вулицi.
Не пiшов, а побiг Чiпка у волость; не зайшов i в хату, не сказав нiчого й матерi.
Незабаром пiсля того вернувся додому, – та прямiсiнько в хату. На той час Мотря поралась коло печi.
– Отак, мамо! – обiзвався вiн.
– А що, сину? – питае, не обертаючись, Мотря, не помiтивши нi жалю в голосi, нi смутку на лицi.
– Припленталась якась приблуда… Каже: Луценкiв небiж… Хоче нашу землю одбирати.
Мотря миттю обернулася, глянула на Чiпку та й отетерiла… Хоч вона й дивилася, та нiчого не бачила, не розумiла.
– Каже: не оддаси, – буду позивати…
Мотря поблiдла – i ледве вимовила:
– Який небiж… звiдкiля??.
– Кажу ж: з Дону! – одмовив Чiпка.
– З Дону?! – якось боязко запитала Мотря та й опустилась на лаву…
Одно невеличке слiвце «Дiн», як молотком, ударило ii в голову… Пам’ять у неi зразу прокинулась i нагадала, що вже раз прийшла була до неi лиха година з Дону, котра перевернула все ii життя, та й кинула бiдувати на старiсть… «Чи не нова, бува, прийшла знову з того проклятого Дону?» – думала Мотря, глядячи на сина, хоч нiчого й не бачила, бо у вiччю в неi почорнiло, затуманилось…
Чiпка подививсь на смутну, перелякану матiр – i оханувся… Вiн бачив, що його звiстка впала громом на стару материну голову.
– Не журiться мамо!..











