Санькя

– У нас там ще щось лишилося? – запитав Сашко, в основному для того, щоб почути власний голос, оцiнити, наскiльки виразно вiн звучить.

– Пиво я забрав, – Веня пiдняв руки iз двома недопитими пляшками пива. – Решту ми випили.

Сашко зрадiв, що питання його зрозумiли. Поворухнув губами й скомандував посмiхаючись:

– Рушай!

Вони взяли ще пива й до нього якогось непотребу. Сашко перейшов уже в ту стадiю, коли не п’ють, а наливаються. Заповнюють свiй органiзм несмачною рiдиною.

Звiдкись узялася горiлка, i, випиваючи ii, закушувати доводилося сушеним кальмаром – одним висушеним хвостиком на трьох.

Хлопцi надкушували цей хвостик акуратно, з дуже серйозним, хоча й трохи тупуватим виглядом. Вони сходили на перон, послухали, як гримкотить вантажний состав, i вiд цього гуркоту Сашко остаточно одурiв.

Привокзальнi картинки розпливлися i лише зрiдка виникали перед очима рiзко й зненацька – то яскрава вивiска, то чиесь обличчя, то нав’язлива огорожа, яку доводилося долати, мордуючи вестибулярний апарат.

Пiдтримувати розмову не виходило, зате подобалося вигукувати щось час вiд часу.

Угледiвши мiлiцейський патруль, хлопцi, регочучи й викрикуючи дурницi, утекли до спустiлих ринкових рядiв, де вдень iшла торгiвля усiляким дрiб’язком.

Сашко повз рачки й навiть трохи посьорбав з калюжi, де у свiтлi лiхтаря кривилося його мутне обличчя. Хлопцi, якi пiшли вперед, Сашковоi витiвки не помiтили.

Почались торговельнi ряди – залiзнi, мiсцями пом’ятi прилавки. Кожен прилавок мав приварений на двох стояках дах iз цiльного проржавiлого листа.

Хлопцi йшли мiж торговельних рядiв, i скрiзь лунав гуркiт, прилавки тремтiли, а деякi навiть розгойдувалися загрозливо, ризикуючи впасти. Мабуть, прилавки зачiпали, а можливо, навiть ко5пали ногами.

Хлопцям зустрiвся молодик кавказькоi нацiональностi, вiн iшов назустрiч, пiднявши плечi й зсутулившись. Його i щиро привiтали: «Салям алейкум», а також «Аллах акбар».

Кавказцi «тримали» цей ринок, Сашко знав. Але зараз, ближче до пiвночi, усi вони вже зiбрали виторг та мали розiйтися.

Втiм, тут неподалiк розмiщувалися два чи три бари i ще казино, де гучно й гортанно спiлкувалися молодики, низькорослi, у шкiряних куртках i чорних гостроносих «козаках».

За одним iз прилавкiв хлопцi розiграли сценку – «продаж сином гiр недопитоi пляшки пива руським синегалам».

Веселий й розчервонiлий Рогов кумедно зображав кавказького торговця, розхвалював переваги пива й рiдкiсну форму пляшки.