На нашем ресурсе вы можете полностью погрузиться в мир книги «Судний день» — читайте её онлайн бесплатно в полной, несокращённой версии. Если предпочитаете слушать — воспользуйтесь аудиоформатом; хотите сохранить — скачайте через торрент в fb2. Жанр произведения — Серьезное чтение, Современная проза, Историческая литература. Также на странице доступно подробное описание, авторская аннотация, краткое содержание и живые отзывы читателей. Мы постоянно пополняем библиотеку и улучшаем сервис, чтобы создавать лучшее пространство для всех ценителей качественной литературы.
Судний день

Автор
Дата выхода
28 ноября 2016
🔍 Загляните за кулисы "Судний день" — аннотация, авторский взгляд и ключевые моменты
Перед погружением в полный текст предлагаем познакомиться с произведением поближе. Здесь собраны авторские заметки, аннотация и краткое содержание "Судний день" — всё, что поможет понять глубину замысла и подготовиться к чтению. Материалы представлены в оригинальной авторской редакции (Ярослав Яріш) и сохраняют аутентичность произведения. Если чего-то не хватает — сообщите нам в комментариях, и мы дополним описание. Читайте мнения других участников сообщества: их отзывы часто раскрывают скрытые смыслы и добавляют новые грани понимания. А после прочтения обязательно вернитесь сюда — ваш отзыв станет ценным вкладом в общее обсуждение книги.
Описание книги
«Гомоніла Україна, довго гомоніла, довго, довго кров степами текла-червоніла»…
Зі шкільної парти ми пам’ятаємо, як Шевченко у своїй безсмертній поемі «Гайдамаки» «скликав» у Холодний Яр відважне гайдамацтво, а ми з хвилюванням слідкували за долями Гонти, Залізняка і Яреми Галайди. Та чи було все саме так, як описував Великий Кобзар? Як зараз нам ставитися до кривавих подій Коліївщини? Що це було: стихійне повстання українського селянства, спланована війна за відновлення незалежності Української Держави чи «багатоходівка» Російської імперії?
На це питання дає відповідь новий роман Ярослава Яріша «Судний день». Його сюжет заводить нас у жорстоке ХVІІІ століття, де поміж темних пущ Холодного Яру та глибоких байраків запорозького степу кувалися свячені ножі, у той час як у замках і палацах жирувало знавісніле від безкарності панство. Ось-ось «заспівають треті півні», впаде іскра у порох і велике пожарище затопить всю Україну, спом’янувши горді часи Хмельницького і Палія.
Усе ніби й просто… Але була ще й третя сила…
📚 Читайте "Судний день" онлайн — полный текст книги доступен бесплатно
Перед вами — полная электронная версия книги "Судний день", адаптированная для комфортного онлайн-чтения. Мы разбили произведение на страницы для удобной навигации, а умная система запоминает, на какой странице вы остановились — можно закрыть браузер и вернуться к чтению позже, не тратя время на поиски. Персонализируйте процесс: меняйте шрифты, размер текста и фон под свои предпочтения. Погружайтесь в мир литературы где угодно и когда угодно — любимые книги теперь всегда под рукой.
Текст книги
Тодi ротмiстр скомандував:
– Цьому розумнику вiдрубайте голову. Поповi теж. Карайте лотрiв: кожного десятого бийте палицями та вiдливайте водою. Тут можуть бути захованi гайдамаки. Обшукайте iхнi хлiви. Якщо щось знайдете – палiть.
Шляхта й жовнiри зрадiли: iм уже набридло танцювати на холодi й хукати на задубiлi руки, тож залюбки взялися за людей. Тi, почувши наказ Вороновича, кинулися врозтiч. Почався погром. Людей били палками, нагаями, покидавши iх прямо на землю та поздиравши одяг.
– Це вам за царицю, за святий синод, i за вiру благочестиву, – приказували при цьому кати.
Кiльком чоловiкам пiдпалили бороди, потiм запалили ще кiлька хат.
З плином часу спокiйна посмiшка на обличчi ксьондза почала зникати, перетворюючись на нервознiсть. Зате розцвiла iронiчна посмiшка на обличчi Вороновича.
– А що я вам казав?
Закiнчилося все дуже буденно: жовнiри з мовчазноi згоди свого ротмiстра кинулися грабувати хлопськi хати, згвалтували якусь дiвчину. Ксьондз намагався зупинити розправу: йому таке було не до душi, однак жовнiрство, почувши запах наживи, уже стримати було годi.
Тим часом Воронович зiбрав старшин на нараду.
– Мiсцевий жид розповiдав, що з навколишнiх сiл повтiкало кiлька десяткiв хлопiв. Десь у лiсi сидять. Кажуть, отаман якийсь з’явився – Швачка, чи як. Мабуть вже велика ватага назбиралася. Пильнуйте за селом: хлопи побiжать гайдамакам жалiтися, то ми iх i накриемо.
Звечорiло, коли шляхта вийшла iз села. У цю ж мить хлоп’яча постать у селянськiй свитi городами промайнула у бiк лiсу.
Селяни, що позбиралися бiля лiсового багаття на березi глибокого яру, були одягненi хто у що, так само й озброенi. Грiлися. Вже свiтало. Сидiли мовчки, оглядалися, нiби когось чекаючи.
– Ось вони, – нарештi мовив один з них, i кiлька селян схопилися з мiсць. До ватаги наближалося четверо вершникiв.
– Так, це вiн, Швачка.
– Пугу, пугу! – гукнув здалеку козацький отаман.
– Пугу, – вiдповiв один iз селян.
Швачка був одягнений як запорожець, його супутники так само. Вiн зупинив коня перед людьми.
– Чого сидите тут, як сичi понадувалися. Де сторожа? Чи хочете щоб нас половили тут голими руками? – зразу нагримав суворий отаман
Старший дядько лише руками розвiв.
– А хто нас тут шукатиме?
– Хто-хто, святий Миколай. Подаруночки принесе.
Швачка кивнув своiм супутникам.






