На нашем ресурсе вы можете полностью погрузиться в мир книги «Судний день» — читайте её онлайн бесплатно в полной, несокращённой версии. Если предпочитаете слушать — воспользуйтесь аудиоформатом; хотите сохранить — скачайте через торрент в fb2. Жанр произведения — Серьезное чтение, Современная проза, Историческая литература. Также на странице доступно подробное описание, авторская аннотация, краткое содержание и живые отзывы читателей. Мы постоянно пополняем библиотеку и улучшаем сервис, чтобы создавать лучшее пространство для всех ценителей качественной литературы.
Судний день

Автор
Дата выхода
28 ноября 2016
🔍 Загляните за кулисы "Судний день" — аннотация, авторский взгляд и ключевые моменты
Перед погружением в полный текст предлагаем познакомиться с произведением поближе. Здесь собраны авторские заметки, аннотация и краткое содержание "Судний день" — всё, что поможет понять глубину замысла и подготовиться к чтению. Материалы представлены в оригинальной авторской редакции (Ярослав Яріш) и сохраняют аутентичность произведения. Если чего-то не хватает — сообщите нам в комментариях, и мы дополним описание. Читайте мнения других участников сообщества: их отзывы часто раскрывают скрытые смыслы и добавляют новые грани понимания. А после прочтения обязательно вернитесь сюда — ваш отзыв станет ценным вкладом в общее обсуждение книги.
Описание книги
«Гомоніла Україна, довго гомоніла, довго, довго кров степами текла-червоніла»…
Зі шкільної парти ми пам’ятаємо, як Шевченко у своїй безсмертній поемі «Гайдамаки» «скликав» у Холодний Яр відважне гайдамацтво, а ми з хвилюванням слідкували за долями Гонти, Залізняка і Яреми Галайди. Та чи було все саме так, як описував Великий Кобзар? Як зараз нам ставитися до кривавих подій Коліївщини? Що це було: стихійне повстання українського селянства, спланована війна за відновлення незалежності Української Держави чи «багатоходівка» Російської імперії?
На це питання дає відповідь новий роман Ярослава Яріша «Судний день». Його сюжет заводить нас у жорстоке ХVІІІ століття, де поміж темних пущ Холодного Яру та глибоких байраків запорозького степу кувалися свячені ножі, у той час як у замках і палацах жирувало знавісніле від безкарності панство. Ось-ось «заспівають треті півні», впаде іскра у порох і велике пожарище затопить всю Україну, спом’янувши горді часи Хмельницького і Палія.
Усе ніби й просто… Але була ще й третя сила…
📚 Читайте "Судний день" онлайн — полный текст книги доступен бесплатно
Перед вами — полная электронная версия книги "Судний день", адаптированная для комфортного онлайн-чтения. Мы разбили произведение на страницы для удобной навигации, а умная система запоминает, на какой странице вы остановились — можно закрыть браузер и вернуться к чтению позже, не тратя время на поиски. Персонализируйте процесс: меняйте шрифты, размер текста и фон под свои предпочтения. Погружайтесь в мир литературы где угодно и когда угодно — любимые книги теперь всегда под рукой.
Текст книги
– Слухаю вас…
Стась мить подумав, з чого би то почати, а тодi заговорив:
– Часи зараз настали неспокiйнi…
– Ви про гайдамакiв? Та щось не чути…
– І про гайдамакiв, i про сволоту рiзну, що тиняеться лiсами, бо працювати не хоче. Та й пани часом шарпаються мiж собою. А вiйсько ж у нас самi знаете яке: не так нас захищае, скiльки вiд нього самого захищатися треба. Нi дисциплiни, нi порядку – геть жовнiрство вiд рук вiдбилося… Одним словом, осавуле, мусимо самi подбати за свою безпеку, а воевода нам у тому допоможе.
– Ви про мiлiцiю козацьку? – живо перепитав Якименко.
– А чого б нi? Кiлька десяткiв хлопiв можемо набрати, аби лише кiнь та шабля. Інше – вiд воеводи. Обiцяв, що вiд повинностей звiльнить, та й платню добру дасть…
Очi у Якименка засяяли.
– А й справдi: чого б нi. Тiльки де нам взяти таких… бойових?
– Дайте спокiй, пане осавуле… То лише так, для постраху. Тут скоро багато в кого закiнчуються термiни латифундiй, тож тих осадникiв треба буде перевести iз козакiв у пiдданi.
– Дати в морду, – по-своему зрозумiв осавул. – Ну, це ми вмiемо. Головне, щоби грошi вчасно йшли…
Вони пiшли назад, ще про щось перемовляючись, нарештi орендар махнув рукою на прощання i поiхав геть.
Потираючи руки, Якименко повертався до столу: за таку гарну новину можна й хильнути добру чарочку.
Перед тим як продовжити обiд, осавул ще раз вирiшив зазирнути за хлопами. Працювали. Раптом погляд осавула зупинився на старшiй жiнцi, що пересiювала зерно у великому ситi.
– Ну нiчого… Тепер нехай лише з’явиться тута…
Варшава, лютий 1768 року
Князь був присутнiй на цьогорiчному сеймi, який тягнувся ось уже три мiсяцi вiд першого його дня. Цього разу вiн особисто робив доповiдь перед сенаторами стоячи. Зал шумiв. Маршалок сейму насилу вгамував розбурханих сенаторiв, тi посiдали на мiсця, i слово знову надали росiйському послу.






