На нашем ресурсе вы можете полностью погрузиться в мир книги «Іловайськ. Розповіді про справжніх людей» — читайте её онлайн бесплатно в полной, несокращённой версии. Если предпочитаете слушать — воспользуйтесь аудиоформатом; хотите сохранить — скачайте через торрент в fb2. Жанр произведения — Серьезное чтение, Современная проза, Книги о войне. Также на странице доступно подробное описание, авторская аннотация, краткое содержание и живые отзывы читателей. Мы постоянно пополняем библиотеку и улучшаем сервис, чтобы создавать лучшее пространство для всех ценителей качественной литературы.
Іловайськ. Розповіді про справжніх людей

Автор
Дата выхода
28 мая 2016
🔍 Загляните за кулисы "Іловайськ. Розповіді про справжніх людей" — аннотация, авторский взгляд и ключевые моменты
Перед погружением в полный текст предлагаем познакомиться с произведением поближе. Здесь собраны авторские заметки, аннотация и краткое содержание "Іловайськ. Розповіді про справжніх людей" — всё, что поможет понять глубину замысла и подготовиться к чтению. Материалы представлены в оригинальной авторской редакции (Євген Положій) и сохраняют аутентичность произведения. Если чего-то не хватает — сообщите нам в комментариях, и мы дополним описание. Читайте мнения других участников сообщества: их отзывы часто раскрывают скрытые смыслы и добавляют новые грани понимания. А после прочтения обязательно вернитесь сюда — ваш отзыв станет ценным вкладом в общее обсуждение книги.
Описание книги
Євген Положій (м. Суми), 47 років – відомий журналіст і письменник. У видавництві «Фоліо» вийшли його романи «Потяг», Мері та її аеропорт», «Дядечко на ім’я Бог», «Вежі мовчання», «Юрій Юрійович, улюбленець жінок», «Риб’ячі діти».
«Іловайськ» – книга про мужність неймовірний героїзм і людяність українських солдат і офіцерів, бійців добровольчих батальйонів, батальйонів теробороны, всіх тих, хто опинився в кінці серпня 2014 року в «Іловайському котлі», що став найбільшою поразкою української армії в ході війни на сході. Це чесна книга про війну, яка, як відомо, нікого ще не зробила краще, натомість, серед крові, вогню та заліза люди залишаються людьми.
Автор почув історії близька сотні учасників Іловайської трагедії, книга побудована на реальних подіях. Тим не менше, просимо вважати всі збіги імен, прізвищ та позивних випадковими.
📚 Читайте "Іловайськ. Розповіді про справжніх людей" онлайн — полный текст книги доступен бесплатно
Перед вами — полная электронная версия книги "Іловайськ. Розповіді про справжніх людей", адаптированная для комфортного онлайн-чтения. Мы разбили произведение на страницы для удобной навигации, а умная система запоминает, на какой странице вы остановились — можно закрыть браузер и вернуться к чтению позже, не тратя время на поиски. Персонализируйте процесс: меняйте шрифты, размер текста и фон под свои предпочтения. Погружайтесь в мир литературы где угодно и когда угодно — любимые книги теперь всегда под рукой.
Текст книги
Неподалiк, здаеться, Дзеркального, на старiй фермi, в бетонному ангарi був облаштований склад РАО. Нас розмiстили трохи ближче до кордону, ми щiльно засiли в «зеленцi», нам сказали: «Чекайте наказу». Цього дня було вiдносно тихо, обстрiл вiвся, але нерегулярний i вкрай неточний, ми навiть не пригиналися. Мiни лягали далеко, i ми жартували: мовляв, сепари зовсiм стрiляти не вмiють, з ким там воювати?
24 серпня, на День Незалежностi, о 5.30 ранку почався дуже потужний i купчастий мiнометний обстрiл.
Коли РАО перестало вибухати, припинився i обстрiл. Хто залишився живий, пiшов збирали шматки хлопцiв, замполiт складав iх у купки i намагався упiзнавати. Ми з самого початку просили дозволити стрiляти у вiдповiдь, але такоi команди зi штабу так i не надiйшло, а потiм вже стало пiзно – всi нашi вогневi системи знищили.
Удень 25-го, через пару годин пiсля закiнчення чергового обстрiлу, почалася зачистка: двi колони росiян зайшли з двох бокiв, узявши нас у кiльце: близько 120 одиниць технiки, у тому числi броня, десь до 20 «камазiв» з особовим складом (десь по 40 чоловiк у кожнiй машинi зазвичай), не менше.
Багато наших бiйцiв намагалися виiхати на технiцi, що залишилася, втекти, не прийнявши бою. Командирiв наших я не бачив i не чув, де вони. Бiйцi з 51-i проклинали чи то Пивоварова, чи то Пивоваренка, не пам’ятаю, вiн у них числився виконувачем обов’язки командира, кричали, що той зрадник.




