На нашем ресурсе вы можете полностью погрузиться в мир книги «Іловайськ. Розповіді про справжніх людей» — читайте её онлайн бесплатно в полной, несокращённой версии. Если предпочитаете слушать — воспользуйтесь аудиоформатом; хотите сохранить — скачайте через торрент в fb2. Жанр произведения — Серьезное чтение, Современная проза, Книги о войне. Также на странице доступно подробное описание, авторская аннотация, краткое содержание и живые отзывы читателей. Мы постоянно пополняем библиотеку и улучшаем сервис, чтобы создавать лучшее пространство для всех ценителей качественной литературы.
Іловайськ. Розповіді про справжніх людей
0 баллов
0 мнений
2 чтения
Автор
Дата выхода
28 мая 2016
🔍 Загляните за кулисы "Іловайськ. Розповіді про справжніх людей" — аннотация, авторский взгляд и ключевые моменты
Перед погружением в полный текст предлагаем познакомиться с произведением поближе. Здесь собраны авторские заметки, аннотация и краткое содержание "Іловайськ. Розповіді про справжніх людей" — всё, что поможет понять глубину замысла и подготовиться к чтению. Материалы представлены в оригинальной авторской редакции (Євген Положій) и сохраняют аутентичность произведения. Если чего-то не хватает — сообщите нам в комментариях, и мы дополним описание. Читайте мнения других участников сообщества: их отзывы часто раскрывают скрытые смыслы и добавляют новые грани понимания. А после прочтения обязательно вернитесь сюда — ваш отзыв станет ценным вкладом в общее обсуждение книги.
Описание книги
Євген Положій (м. Суми), 47 років – відомий журналіст і письменник. У видавництві «Фоліо» вийшли його романи «Потяг», Мері та її аеропорт», «Дядечко на ім’я Бог», «Вежі мовчання», «Юрій Юрійович, улюбленець жінок», «Риб’ячі діти».
«Іловайськ» – книга про мужність неймовірний героїзм і людяність українських солдат і офіцерів, бійців добровольчих батальйонів, батальйонів теробороны, всіх тих, хто опинився в кінці серпня 2014 року в «Іловайському котлі», що став найбільшою поразкою української армії в ході війни на сході. Це чесна книга про війну, яка, як відомо, нікого ще не зробила краще, натомість, серед крові, вогню та заліза люди залишаються людьми.
Автор почув історії близька сотні учасників Іловайської трагедії, книга побудована на реальних подіях. Тим не менше, просимо вважати всі збіги імен, прізвищ та позивних випадковими.
📚 Читайте "Іловайськ. Розповіді про справжніх людей" онлайн — полный текст книги доступен бесплатно
Перед вами — полная электронная версия книги "Іловайськ. Розповіді про справжніх людей", адаптированная для комфортного онлайн-чтения. Мы разбили произведение на страницы для удобной навигации, а умная система запоминает, на какой странице вы остановились — можно закрыть браузер и вернуться к чтению позже, не тратя время на поиски. Персонализируйте процесс: меняйте шрифты, размер текста и фон под свои предпочтения. Погружайтесь в мир литературы где угодно и когда угодно — любимые книги теперь всегда под рукой.
Текст книги
Загалом, залишився з нами лише старшина – не знаю нi iменi, нi прiзвища, не бачив його нi в полонi, нi пiсля полону – вiн органiзував оборону, лише шiстнадцять бiйцiв погодилися з ним залишитися тримати коридор для вiдступаючих. Вiдстрiлювалися з пезеерка, були беемпе, танк. Нас оточили: хтось загинув, а хто встиг, тi здалися в полон. Росiйськi солдати поводилися нахабно, кричали: «Ми – миротворцi, ми прийшли сюди навести лад!» – i хотiли розстрiляти нас одразу ж, прямо там, в окопах, але росiйський майор не дав.
Тут будет реклама 1
Вивели на дорогу, там кавказцi, тварюки: знущалися, били, зв’язували руки i клали на асфальт обличчям униз, заводили беемде i пiд’iжджали, хотiли розчавити живцем. Урятував той самий росiйський майор: «Смертей полонених тут не буде!» Потiм тримали в окопах – шiстнадцять чоловiк нас було: п’ятнадцять – з 51-i бригади, i я один – з 93-i – в полi за Осиковим, не годували i не поiли, вночi дико холодно, спали, обнявшись, багато поранених. Наступного ранку, нiчого не сказавши, росiяни пiшли.Тут будет реклама 2
Ми, як могли, дiсталися до Осикового, нас нагодували мiсцевi й заховали по погребах. Там ви нас i пiдiбрали…»
Ми сидiли нi живi нi мертвi. Звичайно, ми розумiли, пам’ятаючи розбитi колони на дорозi й кiлькiсть трупiв, з якого пекла нам вдалося вискочити, але розповiдь людини, яка це пережила особисто, нас потрясла. Автобус пiсля цього вiд Льохи нi на крок не вiдходив, боявся, що той вчинить iз собою що-небудь погане. Психологiчний стан у хлопця i справдi був не дуже добрий, але нiчого, нинi воюе десь пiд Щастям.
Тут будет реклама 3
Прохолоджувалися ми недовго. У штабi, як завжди, народили генiальну iдею – залучити пересувний прикордонний загiн до патрулювання мiста. Але ми ж все-таки прикордонники, а не менти, у нас iншi завдання. Зiбрали делегацiю – майор Буряк, двiйко офiцерiв, старший сержант Автобус, сержант Академiк – i пiшли до генерала: мовляв, так i так, вiдправляйте на ротацiю, хочемо трохи побути вдома i служити далi за квалiфiкацiею.
– Не час для вiдпочинку! Марiуполь у небезпецi! Ось ваш командир, пiдполковник Волинський, на ротацiю не проситься, хоча вивiв колону з оточення цiлою i неушкодженою.
Тут будет реклама 4
– Яку колону? – бiйцi так i присiли.
– Як яку? Вашу колону! Вивiв, прибув, доповiв, як водиться. Штаб його до нагороди представив – ордена Богдана Хмельницького третьоi ступенi, хочемо у вiйськовому званнi пiдвищити…
– Добре, що не Героя Украiни дали, – пожартував Автобус.
– У сенсi? – не зрозумiв генерал.
Мнения
О книге «Іловайськ. Розповіді про справжніх людей» ещё никто не оставил отзыв — у вас есть шанс стать первым, чьё мнение задаст тон всему обсуждению! Поделитесь впечатлениями, эмоциями, замечаниями или рекомендациями. Ваш отзыв не только добавит живого голоса к произведению, но и поможет будущим читателям понять, стоит ли им открыть эту книгу. Не держите мысли при себе — ваше слово имеет значение!
