На нашем ресурсе вы можете полностью погрузиться в мир книги «Лебедина зграя. Зелені Млини (збірник)» — читайте её онлайн бесплатно в полной, несокращённой версии. Если предпочитаете слушать — воспользуйтесь аудиоформатом; хотите сохранить — скачайте через торрент в fb2. Жанр произведения — Серьезное чтение, Современная проза, Историческая литература. Также на странице доступно подробное описание, авторская аннотация, краткое содержание и живые отзывы читателей. Мы постоянно пополняем библиотеку и улучшаем сервис, чтобы создавать лучшее пространство для всех ценителей качественной литературы.
Лебедина зграя. Зелені Млини (збірник)

Автор
Дата выхода
28 сентября 2018
🔍 Загляните за кулисы "Лебедина зграя. Зелені Млини (збірник)" — аннотация, авторский взгляд и ключевые моменты
Перед погружением в полный текст предлагаем познакомиться с произведением поближе. Здесь собраны авторские заметки, аннотация и краткое содержание "Лебедина зграя. Зелені Млини (збірник)" — всё, что поможет понять глубину замысла и подготовиться к чтению. Материалы представлены в оригинальной авторской редакции (Василь Земляк) и сохраняют аутентичность произведения. Если чего-то не хватает — сообщите нам в комментариях, и мы дополним описание. Читайте мнения других участников сообщества: их отзывы часто раскрывают скрытые смыслы и добавляют новые грани понимания. А после прочтения обязательно вернитесь сюда — ваш отзыв станет ценным вкладом в общее обсуждение книги.
Описание книги
Василь Земляк (1923–1977), український письменник, кіносценарист, прийшов в літературу у 1950-х роках разом із поколінням письменників-фронтовиків. Його перші повісті присвячені темі повоєнного села, подіям Вітчизняної війни і часто базуються на особистому досвіді.
«Лебедина зграя» і «Зелені Млини» – найбільш відомі твори Василя Земляка. Вони складають дилогію і були відзначені 1978 року Державною премією України ім. Т. Шевченка. Автор зобразив історію українського селянського Побужжя, починаючи з пореволюційних подій, коли виникали комуни й точилася смертельна «класова» боротьба, й кінчаючи визволенням краю навесні 1944-го від фашистських окупантів. Кожен із героїв роману – і головних, і навіть зовсім епізодичних – постає перед зором читача як живий, думає, говорить і діє по-своєму, за велінням тільки йому притаманної «природи». А разом узяті, вони й утворюють ту цілісність, ім’я якій – український народ.
📚 Читайте "Лебедина зграя. Зелені Млини (збірник)" онлайн — полный текст книги доступен бесплатно
Перед вами — полная электронная версия книги "Лебедина зграя. Зелені Млини (збірник)", адаптированная для комфортного онлайн-чтения. Мы разбили произведение на страницы для удобной навигации, а умная система запоминает, на какой странице вы остановились — можно закрыть браузер и вернуться к чтению позже, не тратя время на поиски. Персонализируйте процесс: меняйте шрифты, размер текста и фон под свои предпочтения. Погружайтесь в мир литературы где угодно и когда угодно — любимые книги теперь всегда под рукой.
Текст книги
Старший, Федот, кiлька разiв уклякав, благав представникiв влади зглянутися на його дiток, яких мав чималенько. Погрожував, що приведе iх сюди, а собi заподiе смерть. Менший Раденький дiтей не мав, але розплакався не так за себе, як за брата.
Уповноважений райпарткому був Клим Синиця, вiн знався з Раденькими по козiвських та глинських ярмарках (глину продавали у тому ж ряду, що й горшки), але нiколи не сподiвався, що се тi самi Раденькi, ще недавнi вавилонськi бiдаки, власники одного-единого слiпого коня, про якого говорили тодi: вiн такий слiпий, що не може вiдрiзнити козiвського ярмарку вiд глинського.
– Чим же ми гiршi за Бубелу, за Матвiя Гусака, за iнших? – почав було Федот хапатися за останне, але менший Раденький заспокоiв його i майже непритомного вивiв на ганок.
Коли вони назвали суму, Матвiй Гусак засмiявся, а Павлюк перестав стогнати на своiх санях, забув про грижу.
Пiсля них пiшов за «експертом» Петро Джура. З тим розмова була коротка, тут зважувалось на хвору Рузю i на те, що його трактора наймала сама комуна, коли виходив з ладу локомобiль.
– Трактор ще живий?
– Живий.
– Не продав?
– А навiщо? Хiба вiн у мене iсти просить?
– І довго ще будеш його тримати?
– Заки не здохну.
– Може, вступиш у комуну? З трактором.
– Нi, Климе, хочу бути вольним.
– Запишiть йому пiвтисячi.
– А не мало? – то фiнiнспектор iз Глинська, з душею холодною, як у вужа.
– Досить з нього для початку.
– Це ж на скiльки рокiв? – запитав Джура, дрiбно постукуючи пiдошвою об пiдлогу.
– Не внесеш до Нового року, експропрiюемо твого трактора. Баста! Іди, Джуро, i думай, що тобi краще. Або з нами, або з ними… – показав за дверi. З тим i вийшов, наче однаково йому…
Пiсля цього покликали Явтуха. Той зайшов, радiсно зворушений, жвавий, майже щасливий. Це насторожило Клима Синицю. Оглянув Явтуха, оцiнюючи: все тi ж легендарнi штани на ньому – що з цього брати?..




