Сини змієногої богині

Птах теж могутнiй, рiвний йому.

Вiн розумiв, що вже вторгся в чужi володiння, що далi не треба залiтати навiть з оглядом, адже там – вотчина Орлана, ось чому вiн i виник у пiднебессi, володар, господар i повелитель тутешнього огрому, де сходить сонце. Вiн нiби не вигулькнув у небi, вiн мовби там в одну мить народився, з’явився нiзвiдки i, розсiкаючи повiтря, ринувся на перехват порушника. Орлан запрацював могутнiми крилами, беручи розгiн для двобою, i те саме зi свого боку вчинив i вiн, Орел Степовий, бо теж мав могутнi й широкi крила, крицевий дзьоб, стальне тiло i ноги, озброенi гострими, загнутими кiгтями, готовими роздерти, розтерзати будь-чию плоть.

Внизу була Орланова земля, на якiй за Танаiсом вже кочували сармати – скiфськi родичi, теж могутнi й непереможнi, але iхня могуть ще тiльки визрiвала, накопичувалася й мiцнiла, та могуть i грiзна сила, що, як настане час, завдасть смертельного удару своiм сусiдам i родичам, синам змiеногоi богинi.

Вони завершили достатнiй розгiн i вийшли на пряму – один проти одного. Кожен з них уже нiсся стрiлою, загрозливо виставивши свого кинджального дзьоба, ось-ось вони врiжуться один в одного, лоб в лоб, дзьоб у дзьоб.

Вони були родичами, адже обидва належали до родини яструбових, хижих птахiв, чиi 208 видiв об’еднуються в 63 роди, серед яких – канюк, лунь, стерв’ятник, шулiка, тетерев’ятник, осоiди, коршуни, грифи, змiеiди, бородачi, орли…

І ось вони, родаки, мали зiйтися в герцi, але в останню мить, черконувши один одного крилами так, що бiлими iскрами сипонуло пiр’я, розлетiлися – один у праве крило, iнший в лiве, i кожен з них, зробивши розворот з розгiнним колом, знову вийшов на пряму для лобовоi атаки…

Заклекотiли… Хрипло, люто, аж давлячись сухим гарячим повiтрям, i знову ринулися лоб в лоб, вдарилися цього разу грудьми, зчепилися кiгтями й, перевертаючись, падали з пiднебесся на землю, де звiрина i пташина принишкла з ляку, а люди в башликах позадирали вгору голови, i коли вже до землi було ось-ось, всього нiчого, вiдiрвалися один вiд одного, як вiдштовхнулися один вiд одного, i кожен у свiй бiк почав круто набирати висоту для новоi атаки.

Але ще одного нападу не вiдбулося.