На нашем ресурсе вы можете полностью погрузиться в мир книги «Сини змієногої богині» — читайте её онлайн бесплатно в полной, несокращённой версии. Если предпочитаете слушать — воспользуйтесь аудиоформатом; хотите сохранить — скачайте через торрент в fb2. Жанр произведения — Серьезное чтение, Современная проза, Историческая литература. Также на странице доступно подробное описание, авторская аннотация, краткое содержание и живые отзывы читателей. Мы постоянно пополняем библиотеку и улучшаем сервис, чтобы создавать лучшее пространство для всех ценителей качественной литературы.
Сини змієногої богині

Автор
Дата выхода
24 августа 2015
🔍 Загляните за кулисы "Сини змієногої богині" — аннотация, авторский взгляд и ключевые моменты
Перед погружением в полный текст предлагаем познакомиться с произведением поближе. Здесь собраны авторские заметки, аннотация и краткое содержание "Сини змієногої богині" — всё, что поможет понять глубину замысла и подготовиться к чтению. Материалы представлены в оригинальной авторской редакции (Валентин Чемерис) и сохраняют аутентичность произведения. Если чего-то не хватает — сообщите нам в комментариях, и мы дополним описание. Читайте мнения других участников сообщества: их отзывы часто раскрывают скрытые смыслы и добавляют новые грани понимания. А после прочтения обязательно вернитесь сюда — ваш отзыв станет ценным вкладом в общее обсуждение книги.
Описание книги
Що може бути цікавішим за її величність історію? Тільки історія, про яку розповідають небайдуже та неупереджено. Саме так, як це робить Валентин Чемерис (нар. 1936 р.) – відомий український письменник, автор історичних та фантастичних романів і оповідань, лауреат багатьох літературних премій. У видавництві «Фоліо» вийшли друком його романи «Смерть Атея», «Фортеця на Борисфені», «ольвія», «Генерали Імперії», «ордер на любов», «ярославна», «Ваші пальці пахнуть ладаном…», «Трагедія гетьмана Мазепи», «Марина – цариця московська».
«Сини змієногої богині» – роман-есей, що складається з власне роману та кількох повістей з однією головною героїнею – Скіфією, загадковою і таємничою країною вершників з луками, тією Скіфією, яка у VII столітті до н. е. під дзвін мечів і співи стріл з’явилася на південних теренах України. Легендарна і реальна, повна слави і звитяги, знана нам і незнана, Скіфія воїнів і хліборобів, царів і вождів, чаклунів і знахарів, войовничих амазонок і жриць, земля героїв (Іданфірс, Атей, Скілур) і майстрів неперевершених шедеврів, що й нині дивують і вражають людство…
📚 Читайте "Сини змієногої богині" онлайн — полный текст книги доступен бесплатно
Перед вами — полная электронная версия книги "Сини змієногої богині", адаптированная для комфортного онлайн-чтения. Мы разбили произведение на страницы для удобной навигации, а умная система запоминает, на какой странице вы остановились — можно закрыть браузер и вернуться к чтению позже, не тратя время на поиски. Персонализируйте процесс: меняйте шрифты, размер текста и фон под свои предпочтения. Погружайтесь в мир литературы где угодно и когда угодно — любимые книги теперь всегда под рукой.
Текст книги
Його рiд був одним з найдревнiших крилатих родiв на землi й започаткувався ще в мiоценову епоху, ранню епоху кайнозойськоi ери, що настала пiсля мезозойськоi близько 70 мiльйонiв рокiв тому i тривае й досi; в ту первiсну епоху, коли здiйнялися злаковi, трави, яким немае нинi краю там внизу, то був час з’яви одних i загибелi iнших, коли вимирали (в кiнцi мезозою) динозаври, iхтiозаври, плезiозаври; час, коли народжувалися ссавцi й беззубi птахи, зодягненi в пiр’я, коли ще не було людей, а були тiльки мавпи, що iх пiзнiше назвуть людиноподiбними, а сама людина з’явиться на початку антропогену (його тривалiсть всього лише вiд 0,6–0,8 до 2,5–3,5 мiльйона рокiв); зрештою, то був час, коли в громах, огнях i тремтiннi планети iнтенсивно утворювалися гори, пiднiмалися континенти, змiнювалися iхнi обриси, i все те первiсне гiгантське творення супроводжувалося iнтенсивним вулканiзмом… – ось тодi вже вони були, орли, володарi степiв i небес над ними.
Але навiть вiн, найстародавнiший володар неба, старший за двоногих, не мiг подолати весь огром степу, його безмежжя i безмiр’я, що слався пiд ним унизу без кiнця i краю, як безконеччя свiтове, до краiв якого – та й чи були вони, краi? – не сягнути нiчиiм оком, навiть його гостро-зiрким i чиiм-небудь оком годi було обняти, охопити те, що не мало берегiв, що нi перейти, нi перелетiти, що сягало далi, як могло сягати око; те, що лежало пiд ним унизу, було безмежним, нiким не мiряним i тяглося широкою смугою вiд Дунаю до Єнiсею i далi, далi в Забайкалля та Монголiю i звалося просто: СТЕП.
І там, внизу, у його неохопному i несходимому безмежжi, краючи степи, протiкали великi й малi рiчки та рiки: до Днiпра були Дунай на заходi, Днiстер, Пiвденний Буг, Інгул та Інгулець, не рахуючи маленьких рiчечок на кшталт Синюхи; за Днiпром, як вiн пiднявся трохи на пiвнiч i знову повернув на Схiд, внизу блакитнiла Самара (вище неi десь мали бути Ворскла, Псел i Сула), а пiд правим його крилом – Сiверський Донець, вище Оскiл, а нижче Айдар з Кальмiусом.
Пiсля Приднiпровськоi височини, пiвденнiше здiймалися Приазовська височина, за нею – Донецький кряж, з-за його Бiлогiр’я вигулькувала Чорна Калитва, що впадала в Дон.
До схiдноi межi його царства, до синього Дону було вже недалеко, як у пiднебессi з’явився вiн, володар тамтешнiх краiв, його давнiй суперник старий Орлан.






