На нашем ресурсе вы можете полностью погрузиться в мир книги «Сини змієногої богині» — читайте её онлайн бесплатно в полной, несокращённой версии. Если предпочитаете слушать — воспользуйтесь аудиоформатом; хотите сохранить — скачайте через торрент в fb2. Жанр произведения — Серьезное чтение, Современная проза, Историческая литература. Также на странице доступно подробное описание, авторская аннотация, краткое содержание и живые отзывы читателей. Мы постоянно пополняем библиотеку и улучшаем сервис, чтобы создавать лучшее пространство для всех ценителей качественной литературы.
Сини змієногої богині

Автор
Дата выхода
24 августа 2015
🔍 Загляните за кулисы "Сини змієногої богині" — аннотация, авторский взгляд и ключевые моменты
Перед погружением в полный текст предлагаем познакомиться с произведением поближе. Здесь собраны авторские заметки, аннотация и краткое содержание "Сини змієногої богині" — всё, что поможет понять глубину замысла и подготовиться к чтению. Материалы представлены в оригинальной авторской редакции (Валентин Чемерис) и сохраняют аутентичность произведения. Если чего-то не хватает — сообщите нам в комментариях, и мы дополним описание. Читайте мнения других участников сообщества: их отзывы часто раскрывают скрытые смыслы и добавляют новые грани понимания. А после прочтения обязательно вернитесь сюда — ваш отзыв станет ценным вкладом в общее обсуждение книги.
Описание книги
Що може бути цікавішим за її величність історію? Тільки історія, про яку розповідають небайдуже та неупереджено. Саме так, як це робить Валентин Чемерис (нар. 1936 р.) – відомий український письменник, автор історичних та фантастичних романів і оповідань, лауреат багатьох літературних премій. У видавництві «Фоліо» вийшли друком його романи «Смерть Атея», «Фортеця на Борисфені», «ольвія», «Генерали Імперії», «ордер на любов», «ярославна», «Ваші пальці пахнуть ладаном…», «Трагедія гетьмана Мазепи», «Марина – цариця московська».
«Сини змієногої богині» – роман-есей, що складається з власне роману та кількох повістей з однією головною героїнею – Скіфією, загадковою і таємничою країною вершників з луками, тією Скіфією, яка у VII столітті до н. е. під дзвін мечів і співи стріл з’явилася на південних теренах України. Легендарна і реальна, повна слави і звитяги, знана нам і незнана, Скіфія воїнів і хліборобів, царів і вождів, чаклунів і знахарів, войовничих амазонок і жриць, земля героїв (Іданфірс, Атей, Скілур) і майстрів неперевершених шедеврів, що й нині дивують і вражають людство…
📚 Читайте "Сини змієногої богині" онлайн — полный текст книги доступен бесплатно
Перед вами — полная электронная версия книги "Сини змієногої богині", адаптированная для комфортного онлайн-чтения. Мы разбили произведение на страницы для удобной навигации, а умная система запоминает, на какой странице вы остановились — можно закрыть браузер и вернуться к чтению позже, не тратя время на поиски. Персонализируйте процесс: меняйте шрифты, размер текста и фон под свои предпочтения. Погружайтесь в мир литературы где угодно и когда угодно — любимые книги теперь всегда под рукой.
Текст книги
Можнi та багатi викуплялися за торбу золота i поверталися додому…
Про що кричать глинянi таблички
А затiяв я мову-розмову не для того, аби з кимось полемiзувати i тим бiльше захищати скiфiв вiд звинувачень в людохватствi, нi… І ось чому. По-перше, скiфи таки були нещадимими (в крайньому разi, не вiдзначалися лагiднiстю та милосердям до ворогiв чи рабiв), тут, як кажуть, нi вiдняти, нi додати. (Втiм, iхня жорстокiсть, це з нашоi точки зору й моралi жорстокiсть, у iхньому розумiннi це була молодецька звага.
Хоча б у тiй же Ассирii, стародавнiй рабовласницькiй державi, що iснувала на пiвночi Месопотамii i яку ходили воювати скiфи.
Збереглися барельефи, на яких зображено, як iде пiдрахунок вiдрубаних голiв. Текст вiд iменi ассирiйського царя Тиглатпаласара Першого гласить:
«Як буря, кинувсь я на ворогiв.
Все це було тодi нормою. Правилами – даруйте за парадокс – хорошого тону, зразком, яким треба бути завойовником.
І – вiдрубанi голови, голови, голови… Довговолосi, бородатi.
Писець акуратно й дiловито пiдраховуе i записуе iх, щоб потiм повiдомити царевi хто з його пiдданих i скiльки вiдрубав голiв i, отже, скiлькох перемiг ворогiв. А тому такого треба нагородити. Все буденно, узвичаено…
Ось на iншому барельефi конають полоняники, рядами посадженi на гострi палi…
Ось ще на одному – барельеф, як вiдомо, кам’яний – вiчний документ: ассирiйський цар Саргон гостряком списа власноручно виколюе полоняникам, якi стоять перед ним на колiнах, очi – теж звична тодi справа!
Ось ассирiйцi, поприв’язувавши за руки й ноги розпластаних на землi бранцiв, живцем здирають з них шкiру – спокiйно-дiловито… Буденна робота.
Ось у каменi навiчно закарбованi хвастощi царя Ашурбанiпала:
«…Нiби натиск лютоi бурi, я покорив краiну Елама в цiлому. Я вiдрубував голови, вiдрубав голову Теумману, iхньому гордовитому царевi.






