На нашем ресурсе вы можете полностью погрузиться в мир книги «Генерали імперії» — читайте её онлайн бесплатно в полной, несокращённой версии. Если предпочитаете слушать — воспользуйтесь аудиоформатом; хотите сохранить — скачайте через торрент в fb2. Жанр произведения — Серьезное чтение, Современная проза, Историческая литература. Также на странице доступно подробное описание, авторская аннотация, краткое содержание и живые отзывы читателей. Мы постоянно пополняем библиотеку и улучшаем сервис, чтобы создавать лучшее пространство для всех ценителей качественной литературы.
Генерали імперії

Автор
Дата выхода
16 марта 2013
🔍 Загляните за кулисы "Генерали імперії" — аннотация, авторский взгляд и ключевые моменты
Перед погружением в полный текст предлагаем познакомиться с произведением поближе. Здесь собраны авторские заметки, аннотация и краткое содержание "Генерали імперії" — всё, что поможет понять глубину замысла и подготовиться к чтению. Материалы представлены в оригинальной авторской редакции (Валентин Чемерис) и сохраняют аутентичность произведения. Если чего-то не хватает — сообщите нам в комментариях, и мы дополним описание. Читайте мнения других участников сообщества: их отзывы часто раскрывают скрытые смыслы и добавляют новые грани понимания. А после прочтения обязательно вернитесь сюда — ваш отзыв станет ценным вкладом в общее обсуждение книги.
Описание книги
Петро Дорофійович Дорошенко і Карл Густав Еміль Маннергейм… Що спільного між ними, чому відомий український письменник Валентин Чемерис з’єднав розповідь про долю цих двох історичних постатей у одну книжку? Один жив у XVII столітті, а другий – більш ніж на два століття пізніше, один був українцем, а другий – фіном. Але якщо придивитися уважніше, то спільного у українського гетьмана та національного героя фінів багато. Вони певний час служили імперії, вони обидва домоглися високих чинів у неї. Але і у Дорошенко, і у Маннергейма було в серці щось, перед чим не спроможні встояти ані чини, ані імперії. Це «щось» – любов до батьківщини. Саме заради цього і Дорошенко, і Маннергейм кинули виклик імперії, саме цьому вони присвятили своє життя…
📚 Читайте "Генерали імперії" онлайн — полный текст книги доступен бесплатно
Перед вами — полная электронная версия книги "Генерали імперії", адаптированная для комфортного онлайн-чтения. Мы разбили произведение на страницы для удобной навигации, а умная система запоминает, на какой странице вы остановились — можно закрыть браузер и вернуться к чтению позже, не тратя время на поиски. Персонализируйте процесс: меняйте шрифты, размер текста и фон под свои предпочтения. Погружайтесь в мир литературы где угодно и когда угодно — любимые книги теперь всегда под рукой.
Текст книги
Справдi, здавалося, що попiд стiною не живi люди, а – боввани, до чого вони були неприродно вдягненi й застиглi – гладуни без будь-яких ознак життя.
Огряднi, як не репнуть, iз старанно викоханими животами, бояри були схожi на гладких кам’яних iстуканiв. І цим, тлустiстю та особливо великими животами, що вивалювалися з поясiв, як опара з дiжi, i були славнi. Пiдперезувалися низько, по стегнах – на Русi пузами з давнiх-давен пишалися, iх викохували, як здобу, адже чимале пузо вважалося ознакою солiдностi й достатку.
Заможнi, аби бути на вигляд ще товстiшими череванями, натягували на себе якомога побiльше одягу – неодмiнно двi сорочки, двое порток (верхнi з сукна та ще й на хутрi), зодягали зипун з вовняноi тканини, поверх нього розкiшний i довгий аж до кiсточок кафтан, часом i на ватi, з багато оздобленим комiром (до шиi ще прикрiплювалося так зване «ожерелье»), кафтан неодмiнно був iз широкими й довгими рукавами, з накладними iз шнурiв петлями для великих гудзикiв; поверх кафтана одягали ще одiж без комiра, звану опашнем, або – охабнем.
А поверх цього багатства (не вiд холоду, бо й так парились) зодягали ще й зимовi шуби на дорогих хутрах, здебiльшого соболевi, покритi коштовними тканинами, що були парадним вбранням.
На головi в кожного пишна хутряна шапка, в дякiв – клобуки, високi й гостроверхi, обшитi знизу видрою, в бояр – мурмолки – високi, пласкi зверху шапки, обшитi соболями й покритi дорогими тканинами, або «стьобунцi», теж високi хутрянi шапки.
Етикет того часу вимагав на засiданнях думи чи й на iнших радах у царя неодмiнно сидiти в шапцi i в шубi поверх кафтана та зипуна – i це в жарко натоплених палатах, де й дихнути було нiчим.








