Мир хатам, війна палацам

А зрозумiти розмову iй було конче потрiбно не тiльки через звичайну жiноцьку цiкавiсть, а ще й з прямого обов'язку: святобожнiсть та цiлковитий вiдхiд вiд мирських справ не перешкоджали iй, давнiй англоманцi, служити iнтересам англiйськоi розвiдки.

Втiм, митрополитовi це було вiдомо, i, розумiючи, що розмова переходить у конфiденцiальний план, вiн кинув ласкаво обом своiм тiлоохоронницям:

– Ви можете йти i вiдпочити, дiти моi. Христос з вами!

Кинувши отруйний погляд змii, святобожа мегера, а з нею й тихий янгол-хранитель, черниця-князiвна, вийшли з кабiнету геть.

2

Коли дверi причинились i Грушевський з Шептицьким залишились вдвох, Грушевський мовив не без ехидства:

– Маете рацiю, графе! Сили небеснi, вашими молитвами, звичайно, допомагатимуть, однак сили земнi чинять шалений опiр.

– Хто? – коротко запитав Шептицький. – Тимчасовий уряд?

– З Тимчасовим урядом ми знайдемо спiльну мову, особливо якщо й надалi вiдiграватиме в ньому провiдну роль добродiй Мiлюков. Однак е ще сили, якi претендують на владу на нашiй украiнськiй землi.

– Прошу точнiше, пане професоре?

– Наприклад, робiтники, ваша мосць. Либонь, ви – з вашого багатогранного життевого досвiду – добре знайомi з цiею соцiальною категорiею?

Грушевський з насолодою пiдпустив Шептицькому цю шпильку. Вiн натякав на повстання строкових у карпатських маетках графа Шептицького, що вiдбулося перед вiйною i було придушене силою австрiйськоi зброi. Вiн мав на увазi також страйк на львiвськiй паперовiй фабрицi «Бiблос», який завдав ще бiльше клопоту: адже графу, власниковi фабрики, треба було придушувати страйк так хитро, щоб не вiдсахнути страйкарi вiд вiри, яку поширював i змiцнював митрополит.

Шептицький клiпнув недобрим оком на Грушевського: шпильку вiн прийняв – у двобою всi засоби добрi.

– Робiтники на Украiнi мiтингують пiд гаслом «Нехай живуть Ради!» – пирхнув Грушевський. – Точнiсiнько, як у Петроградi, що, сподiваюсь, не проминуло вашоi уваги?

– Ах, он воно що! – спокiйно мовив Шептицький.

 – Але ж, любий пане професоре, утворений вашими наполегливими стараннями найвищий орган вiдродження украiнськоi нацii прибрав надзвичайно вдалоi назви: Центральна Рада! Рада – я пiдкреслюю. По-росiйському це й означае «совiт». «Да здравствуют Советы!» – «Хай живуть Ради!», отже, i «Центральна Рада» – насамперед! Моi комплiменти вам, шановний пане професоре! З-пiд вашого пера завжди йшли в життя слова мудрi i далекогляднi.

– Ах, облиште!.. – буркнув Грушевський.