Мир хатам, війна палацам

 – Потiште ще раз: може, вам вiдомо, в чому ж розходиться «товариш», – слово «товариш» вiн саркастично пiдкреслив, – «товариш» П'ятаков iз «товаришем» Ленiним?

– Таки по всiх пунктах, пане професоре.

– От бачите! – Грушевський навiть потер руки вiд задоволення. – А саме? Прошу вас, якщо ви поiнформованi?

– Ленiн вiдкидае спiвробiтництво з меншовиками, що зрадили iнтернацiоналiзм та пiдтримують вiйну на оборону, а П'ятаков вважае, що потрiбний контакт з усiма соцiалiстичними партiями… Ленiн висувае гасло – соцiалiзувати землю та передати ii безкоштовно малоземельним селянам, а П'ятаков пропонуе передати ii в державний фонд, а там Установчi збори вирiшать форми передiлу землi… Ленiн заявляе, що не повинно бути жодноi пiдтримки Тимчасовому урядовi, а П'ятаков обстоюе, щоб Тимчасовий уряд тимчасом пiдтримувати, тiльки змiнивши його склад… Ленiн закликае переходити вiд революцii буржуазноi до революцii соцiалiстичноi, а П'ятаков доводить, що це передчасно…

Кожне повiдомлення Грушевський зустрiчав веселим реготом.

І з чого б то цей П'ятаков причисляв себе до купки бiльшовикiв? Вiн же мiг би в поважнiй меншовицькiй партii посiсти мiсце лiдера поруч з якимсь Даном чи Церетелi! А втiм, зараз дуже добре, що вiн – в бiльшовиках! Нехай розколе цю чортову партiю, нехай пiдуть бiльшовики один на одного з кулаками! От буде смiху!

Галечко тим часом докiнчувала викладати розходження мiж Ленiним та П'ятаковим, видимо, старанно обiгнавшись по газетах з дискусiями серед киiвських бiльшовикiв.

– Ленiн, як вiдомо пановi професоровi, проголошуе право нацiй на самовизначення – аж до вiдокремлення в самостiйну державу. А П'ятаков, прошу пана професора, вважае боротьбу за нацiональне визволення вiджилим буржуазним забобоном: нацiональне визволення, мовляв, справа буржуазii, а пролетарiатовi воно нi до чого. Прецiнь, в умовах Росiйськоi iмперii, П'ятаков згодний погодитись з цiею тезою – для полякiв, але категорично виступае проти права на самовизначення для украiнськоi нацii…

– Що?! – урвав регiт i аж пiдскочив у крiслi Грушевський.

 – Нахаба! Негiдник!

– Так, прошу пана професора! Вiн обстоюе, що украiнцi – не нацiя, а тiльки – народнiсть. Нiбито украiнськi трудящi навiть не розумiють украiнськоi мови, якоi, мовляв, i взагалi нема, бо ii вигадали галицькi iнтелiгенти i, зокрема, пан професор Грушевський…

– Хе!..