На нашем ресурсе вы можете полностью погрузиться в мир книги «Святополк ІІ Ізяславович» — читайте её онлайн бесплатно в полной, несокращённой версии. Если предпочитаете слушать — воспользуйтесь аудиоформатом; хотите сохранить — скачайте через торрент в fb2. Жанр произведения — Серьезное чтение, Современная проза, Историческая литература. Также на странице доступно подробное описание, авторская аннотация, краткое содержание и живые отзывы читателей. Мы постоянно пополняем библиотеку и улучшаем сервис, чтобы создавать лучшее пространство для всех ценителей качественной литературы.
Святополк ІІ Ізяславович

Автор
Дата выхода
29 ноября 2021
🔍 Загляните за кулисы "Святополк ІІ Ізяславович" — аннотация, авторский взгляд и ключевые моменты
Перед погружением в полный текст предлагаем познакомиться с произведением поближе. Здесь собраны авторские заметки, аннотация и краткое содержание "Святополк ІІ Ізяславович" — всё, что поможет понять глубину замысла и подготовиться к чтению. Материалы представлены в оригинальной авторской редакции (Сергей Грабарь) и сохраняют аутентичность произведения. Если чего-то не хватает — сообщите нам в комментариях, и мы дополним описание. Читайте мнения других участников сообщества: их отзывы часто раскрывают скрытые смыслы и добавляют новые грани понимания. А после прочтения обязательно вернитесь сюда — ваш отзыв станет ценным вкладом в общее обсуждение книги.
Описание книги
Роман «Святополк ІІ Ізяславович» розповідає про події, що відбувалися на землях Русі та у столиці її Києві наприкінці ХІ – початку ХІІ століть. Князь Святополк, пізніше викинутий з аналів історії, і згадуваний одним-двома абзацами у джерелах, насправді був однією з визначних особистостей у становленні нашої державності. Він був ініціатором проведення Першого з’їзду князів, який створив цілу систему перепон від набігів половців і зрештою припинив їх. Святополк ІІ сприяв піднесенню Печерського монастиря, появі видатних ченців: Нестора Літописця, Аліпія Іконописця, Агапіта лікаря та інших. При цьому князі було закладено підвалини Пантеону Руських Святих та збудовано Михайлівський Золотоверхий монастир.
Про ці та інші події, про постійну боротьбу за владу, про підступність і кохання, про дипломатію і торгівлю, про війну і мир, про життя Києва на помежжі двох століть в романі Сергія Грабаря «Святополк ІІ Ізяславович».
📚 Читайте "Святополк ІІ Ізяславович" онлайн — полный текст книги доступен бесплатно
Перед вами — полная электронная версия книги "Святополк ІІ Ізяславович", адаптированная для комфортного онлайн-чтения. Мы разбили произведение на страницы для удобной навигации, а умная система запоминает, на какой странице вы остановились — можно закрыть браузер и вернуться к чтению позже, не тратя время на поиски. Персонализируйте процесс: меняйте шрифты, размер текста и фон под свои предпочтения. Погружайтесь в мир литературы где угодно и когда угодно — любимые книги теперь всегда под рукой.
Текст книги
– Ну, ми, врештi, будемо сьогоднi вечеряти? – з усмiхом запитала Адельгейда.
– Вечеряти, вечеряти, – в один голос вигукнули iмператор i прелат…
Та перша зустрiч з Генрiхом IV постiйно приходила у спогадах до княгинi. Пiзнiше iмператор ще не раз приiздив до Кведлiнбурзького монастиря, i обов’язково зустрiчався з Пракседою.
Минув рiк. Одного разу в присутностi своеi сестри, абатиси Адельгейди та все того ж отця Пасхалiя, iмператор Великоi Римськоi iмперii запропонував Пракседi стати його жоною.
…Генрiха я любила пристрасно, з тим запалом, що бувае раз у життi.
Святкування були розкiшними. Пiсля тривалого перебування в монастирськiй схизмi вони видалися менi надзвичайними.
По сiм пар коней бiлоi та чорноi мастi, привезених з пiвдня Імперii, були запряженi у сiм бiлих карет. Гриви бiлих маленькi дiвчатка, якi тiльки-но прийняли перше причастя, прикрасили чорними трояндами, гриви чорних – бiлими трояндами. У каретах сидiли найповажнiшi гостi церемонii.
За ними пiд глухий звук тимпанiв iшли чотири, по двi з кожного боку, шереги воiнiв. Це були найманцi з усього свiту – воiни вiйська iмператора Великоi Римськоi iмперii: засмаглi, з луками та списами, з мечами на перев’язi – могутнi вiкiнги, широкоплечi тевтони, коротконогi мадяри й ще хтось – таких я нiколи не бачила.
А в центрi мiж шерегами двадцять темношкiрих нубiйцiв несли величезнi ношi, в яких напiвсидiли, напiвлежали Генрiх i я. А навколо – безлiч людей. Усi радiснi. Свято!
– Імператор одружуеться! Імператор одружуеться!
Був 14-й день мiсяця серпня року 1089 вiд Рiздва Христового.
Що було потiм, я пам’ятаю уривками. Вiдкрилися дерев’янi, надзвичайного рiзьблення пiвнiчнi дверi церкви святоi Марii Капiтолiйськоi.
Потiм довга вечеря i, зрештою, ми з Генрiхом самi…
…Карету знову струсонуло з такою силою, що здалося, нiби нутрощi ось-ось випадуть назовнi.
Швидше б зупинка, думала я. Подорож довга.





