Святополк ІІ Ізяславович

За кiлька годин Митрополит Киiвський i всiеi Русi Єфрем зустрiчав князя Святополка перед центральними вратами храму Святоi Софii. Саме у кафедральному соборi руських духовних пастирiв новий очiльник Киiвського столу повинен був пройти всi необхiднi ритуали входження до верховноi влади. Перед тим, як розпочався урочистий молебень, князь прийняв таiнство покаяння, сповiдаючись у справах здiйснених та замислених. Вiдпускаючи грiхи, митрополит Єфрем проголосив:

– Великий князь Святополк, у хрещеннi Михаiл, сьогоднi тобi належить доторкнутися до кiлькох таiнств нашоi церкви.

Таiнство – це священнодiя, через яку на людину дiе благодать Святого Духа, а також духовнi наслiдки цiеi дii. Ти пройшов таiнство покаяння, на тебе ще чекають таiнство миропомазання i таiнство причастя, тож почнiмо наше служiння.

Густий бас одного зi служителiв розiрвав простiр у соборi. Це був кондак, вибраний для урочистоi служби коронацii на престол. Особливий спiв з речитативом, що прийшов на землi Русi з Вiзантii, значно вiдрiзнявся вiд царгородських зразкiв.

Вiн огортав, проникаючи до сутiнок душi. Служба полинула своiм часом. Поволi князь заглибився у спогади.

Вiн вже бував у соборi Святоi Софii. Вперше це сталося, коли йому ледь виповнилося чотири роки, на входженнi до Киiвського столу його батька Ізяслава Ярославовича. Цей найдавнiший спогад дитинства вiн пам’ятае, як сьогоднi: величезний, iз безлiччю вогнiв Храм i Богородицю, яка огорнула усiх своiми руками.

Потiм малий Святополк замучив батька запитанням: «Тату, а якого Богородиця зросту?» Батько…

Крiзь спогад долинув голос митрополита Єфрема:

– А зараз Великий князь Святополк, у святому хрещеннi Михаiл, буде долучений до таiнства миропомазання. Прийми, княже, цi дари Святого Духа – мудрiсть, розум, раду, мужнiсть, знання, набожнiсть та единий можливий страх – страх перед Богом, – митрополит Єфрем промовляв, видiляючи кожне слово, й одночасно накладав миром знак хреста на Святополкове чоло, нiздрi, вуста, вуха, груди, руки та ноги.

– Приймаю, – прошепотiв князь i знову поринув у спогади.

Батько обiймав Киiвський стiл тричi, боронячись вiд братiв своiх, постiйно вiдстоюючи надане за Законом. Вiн, маючи добрi зв’язки i на Сходi, i на Заходi, продовжував полiтику свого батька – Ярослава Мудрого. Чи був прибiчником Риму? Невiдомо, але перебував у тiсних стосунках з Папою Григорiем VII.