Володимир

Князь мав свiй терем i двiр у Ракомi, перевесища, лови, лiси й землi, Добриня одержав вiд князя пожалування – терем з клiтями й пiдклiтями й дворище над Волховом; князь держав у своiх руках скотницю Новгородськоi землi, у теремi своему Добриня мав кiлька мiхiв iз золотом i срiблом.

Так i жив Добриня – у великiй любовi й приязненствi з князем Володимиром, у повнiй згодi з новгородським боярством i воеводством, якi самi шукали з ним дружби, бо Добриня – права рука князя Володимира.

А боярам i воеводам е про що дбати – у Киевi була Гора, де сидiли й звiдки правили землею князь iз боярами й воеводами; у Новгородi також був свiй град над Волховом, де за ровами й валами, за високою стiною сидiли в теремах i хоромах лiпшi мужi новгородськi, бояри, воеводи, купцi.

Добриня швидко придивився й побачив силу цих мужiв – боярина Волдути, що мав терем над Волховом, погост бiля озера Онего, а ще один – аж над Крижаним морем, воевод Тудора, Іваня, Чудини, Спирки, тереми яких височiли в Новгородi, а погости – в п’ятинах[50 - П’ятини – п’ять частин Новгородськоi землi.

І навiть бiльше – якщо у бояр чи воевод була якась потреба, десь вчинялась усобиця чи смута у верхнiх землях, загрожував ворог iз-за моря, та навiть тодi, коли чвари вчинялись мiж самими боярами й воеводами або у домi когось iз них, – про все це найперше радились вони з Добринею, був вiн iхнiм заступником i перед князем.

А там трапилось ще одно – неминуче й бажане для Добринi. Уже давно на нього – немолодого вже, але ставного, широкого в плечах i грудях, з невеликою русою борiдкою й такими ж вусами, коли йшов вiн у червоних чобiтках, зеленому з соболиною оборкою корзнi, мечем бiля пояса, у високiй iз каменями самоцвiтами шапцi на головi, – уже давно iз-за завiсок на вiкнах, iз-за тинiв i так на вулицi задивлялись дiвчата, молодицi, вдови.

Але женська прелесть, здавалося, зовсiм не обходила його, Добриня нiколи не впадав у соблазни, прелюбодiйство, вiн нiколи не чiпав, як це робили iншi воеводи, мужеських жон, не розтляв дiвиць, безгрiшним був Добриня.