Володимир

Був новгородський князь Володимир i багатий: скотницю мав, либонь, не меншу, нiж киiвський князь, знамена Володимира стояли в багатьох лiсах, на землях, над рiками, аж до самого Бiлого моря.

Багатий Володимир i знатне його боярство й воеводство добре берегли пiвнiчнi украiни Русi. Правда, не раз, не два вони нарiкали на Ярополка, сам Володимир був невдоволений братом, що намагався бiльше взяти, менше дати.

Якось у Новгородi побував князь деревський Олег.

Виявилось, що й Олег недолюблюе Ярополка. Сидячи в Древлянськiй землi, знае його чорнi намiри, жде нагоди об’еднатись з Володимиром.

Тим часом вони не зневажали Ярополка, з лiта в лiто посилали йому уроки, Новгород, по надобi, давав Ярополку дружину, купцi новгородськi вiльно ходили на торг до Киева, а в себе на Волховi приймали людей з полян, Володимир вiддавав Ярополку як киiвському князевi честь i славу.

Коли до Новгорода прийшла вiсть про загибель князя Святослава, вiн, домовившись з Олегом, дав роту Ярополку як великому князевi Русi, обiцяв тримати з ним мир i дружбу. Батько Святослав знав, що робить, вiн посадив Ярополка в Киевi, Олега – в Древлянськiй землi, його, Володимира, – в Новгородi, так i мусить бути, нехай душа його спочивае в Перунових садах.

А що замислив i що робить князь Ярополк? До Новгорода долинула нова вiсть, що вiн послав дружину в землю Древлянську, убив князя Олега.

Володимир жахнувся, почувши про це. Отже, Ярополк робить те, що замислив: пiдняв меч i вбив брата, щоб рушити потiм i на Володимира.

Уся Новгородська земля осуджувала убiйника-князя, вiче в Новгородi кликало Володимира, як велiв закон i покон, iти й помститись за вбивство брата.

Князь Володимир не пiшов на Ярополка, бо знав, що той спираеться на дужу киiвську Гору, мае велику дружину, швидко може зiбрати численне земське вiйсько з полян, древлян, сiверян. Не вiрив вiн, що так швидко, одразу Ярополк почне брань проти нього й Новгорода.

А з Киева йшли новi й новi, все страшнiшi й страшнiшi вiстi.