Володимир

Та папа Бенедикт бачить звiдси далi, бiльше, вiн згадуе давню Римську iмперiю, цезарiв ii i iмператорiв, силу, вiд якоi колись здригався весь свiт.

Римська iмперiя! О, ii уже немае, уся пiвнiчна й середня частина давньоi iмперii захоплена нiмцями, пiвдень пiвострова й острови бiля нього належать Вiзантii. Нiмецька iмперiя на пiвночi й Схiдна Римська на сходi – цi двi iмперii владують зараз у свiтi, вони загрожують знищити i все те, що лишилось вiд iмперii цезарiв, загрожують самому Риму.

Тому папа Бенедикт з глибокою подякою згадуе свого попередника папу Іоанна XII, – у той час коли нiмецький король Оттон І захопив Пiвнiчну Італiю, брав городи Середньоi Італii i вже загрожував Риму, папа Іоанн XII одним помахом руки зумiв зупинити орди Оттона, не допустив iх до Рима.

Це нагадувало чудо, але насправдi про нього тут не було й мови: король Оттон І не мав сили посуватись далi в Італii, гонцi з пiвночi повiдомляли, що там усе частiше й частiше траплялись сутички з уграми.

Оттон І пише папi Іоанну XII, що вiн згоден зупинити свое вiйсько й не пiде на Рим, але вимагае, щоб папа коронував його як iмператора Нiмецькоi iмперii, що вiднинi називатиметься Священною Римською iмперiею.

Священна Римська iмперiя нiмцiв – це було зухвальство й просто божевiлля, – нiколи нiмецькi королi не були iмператорами, нiколи Нiмеччина не була iмперiею, нiколи Нiмеччина не мала будь-якого вiдношення до Риму, якби, зрештою, Нiмецька iмперiя й виникла, то чому вона мала бути Римською та ще й Священною?

Папа розумiе, що криеться за вимогою нiмецького короля.

Імперiя цезарiв зникла i нiколи вже не постане, на змiну iй у Константинополi виникла Схiдна Римська iмперiя, що намагаеться поглинути весь свiт, нинi iй можуть протистояти тiльки нiмецькi королi, – папа Іоанн згоджуеться коронувати Оттона.

Але Іоанн хоче мати нагороду за корону, яку вiн передасть Оттону, и тому вимагае, щоб новий, висвячений ним на престол нiмецький iмператор визнав, що папи також мають звання iмператорiв, що пiд iхньою рукою повиннi бути Рим, Італiя, всi краiни Заходу, главенство над александрiйською, антiохiйською, ерусалимською й константинопольською церквами.