Володимир

– Я звик вгадувати твоi думки, – сказав вiн, – знав, що ти захочеш бачити Феофано, бо справдi вона едина може пiдвести тебе з ложа, через що давно послав у Вiрменiю дромон[14 - Дромон – великий корабель.].

– Ти добре зробив, проедре. Я хочу бачити Феофано, тiльки вона з’явиться в Константинополi.

2

Проминуло шiсть рокiв вiдтодi, коли Іоанн Цимiсхiй пiсля вбивства Никифора Фоки за вимогою патрiарха Полiевкта вислав Феофано на острiв Прот у Пропонтидi, а ще пiзнiше, коли вона втекла звiдти й сховалась у соборi Софii, вислав, за власним уже розсудом, у далеку Вiрменiю.

Імператор Іоанн додержав слова – усi цi роки Феофано жила у Вiрменii, в городi Анi[15 - Анi – столиця Вiрменii.], як справжня василiса, мала палац, багатьох слуг, скарби. Разом з нею жили спочатку й обидвi ii дочки – Зоя й Анна. На десятому роцi менша ii дочка Зоя померла, i з нею залишилась одна Анна.

Феофано була такою ж, як i у днi молодостi, – завзятою, упертою, жорстокою, в своi тридцять п’ять лiт вона лишилась чарiвною, красивою, як i ранiше, роки, здавалося, обминали ii, на гарному, рiвному, як мармур, обличчi не було жодноi зморшки, очi так само блищали пiд рiвними тонкими бровами, уста пашiли, витонченим рукам ii, персам, усiй постатi могли б позаздрити самi богинi.

Однаковим лишилося й серце Феофано – рiк за роком у ньому збиралась образа, жадоба помети, ненависть до Іоанна Цимiсхiя, до проедра Василя, з яким, либонь, була зв’язана бiльше, нiж з Іоанном, бо з ним заподiяла смерть свекру своему Костянтину, чоловiку Роману, Никифору Фоцi, разом вони клали корону й на голову Іоанна Цимiсхiя.

І Феофано готувалася до боротьби з ними – тут, в Анi, вона часто навiдувалася й стала другом царя Ашота, приймала в себе вдома й сама була бажаною гостею багатьох iшханiв[16 - Ішхани – аристократiя, знать (вiрм.).], раз i другий iздила в Грузiю, де говорила з царем Давидом, азнаурами[17 - Азнаури – дворяни (груз.).]. Феофано знае, що робить, – у Грузii й Вiрменii безлiч людей ненавидять Вiзантiю, яка прагне поневолити iхнi землi, i Ашот, i Давид – вороги iмператорiв ромеiв, але мати малолiтнiх Василя й Костянтина, яку вигнали з Константинополя, може стати iх щирим другом.

Не забувае Феофано ще одного – недалеко звiдси, в Каппадокii, пiдiймали повстання проти Іоанна брат Никифора Фоки Лев i син його Вард; нинi Лев живе ослiплений в Амазii, Варда постригли й вислали в монастир на островi Хiосi.