Смерть Юди

А все ж Юда цiкавив Тому, й вони часто наодинцi розмовляли, через що пiсля Юдиного самогубства всi апостоли, крiм Андрiя, який навiть вiд найнепомiтнiшоi людини чекав корисного дiла для вiри, вiдвернулися вiд Томи, залишивши його сам на сам з ордою покутних думок.

Та незважаючи на доброту й благородство Андрiеве, зближення мiж двома мандрiвниками не вiдбулося: про якiсь сумнiви i здогадки Андрiй i думати не захотiв би, тож за всю дорогу до Кесарii дiзнався Тома вiд Андрiя лише те, що той почув вiд Луки: посланцi вiд антропофагiв уже прибули з Матеем до Ольвii й чекатимуть на викуп у Верхньому мiстi бiля храму Зевса-вседержителя.

Одне тiльки зважився попросити Тома в Андрiя.

– Дай менi, – сказав несмiливо, – тi двi лепти, що поверх двохсот срiбнякiв. Я знаю Божу жiнку Анну й вiддам iй ялмужною – нiчого ж бо вона не мае…

І повернув Андрiй Томi двi лепти, якi переважували двiстi динарiв, зiбраних у багатих людей на викуп Матея, як сказав Христос, – бiдна жiнка пожертвувала бiльше вiд усiх: кинула в карнавку все, що мала.

У кесарiйському порту стояла бiля причалу величава червоновiтрильна римська трiера, готова вирушити до Ольвii. Команда прийняла апостолiв на борт за невелику мзду – як пiлiгримiв вiд ольвiйськоi юдейськоi громади, що вiдбували паломництво до Єрусалима на велике свято Шавуот.

III

І знову знайоме таланiння, пронизливе й уiдливе, почало вливатися в пустельну кумранську чашу, що перекинулась, розбилася й вихлюпнула з себе густу патоку Мертвого моря, а крешем хребта мiж вершинами Дук i Нево вперлася в небеса i там плавилася пiд сонцем; розбита чаша пустелi не втримувала в собi переситного дзвону, й розтiкався вiн по заюженому безмежжi, котився хвилями тремтливих мiражiв, наповнював печеру вщерть, i знав уже Тома, що так звiдомляе про свое наближення Азазель, подiбно, як блискавки й громи провiщають Божий голос.

Його очi прикипiли до нори, де сховалася гадюка, що просичала йому про можливий вибiр, а вiн не зумiв тих слiв розтлумачити й записав iх на папiрусi, щоб не забути, – чи ж то цiею загадкою мае розпочатися книга Благоi вiстi вiд Томи? – i тепер знесилюе свiй мозок над дилемою: з’iсти лева, щоб вiн став людиною, чи дати себе на поталу – i звiр очоловiчиться?.