На нашем ресурсе вы можете полностью погрузиться в мир книги «І земля, і зело, і пісня» — читайте её онлайн бесплатно в полной, несокращённой версии. Если предпочитаете слушать — воспользуйтесь аудиоформатом; хотите сохранить — скачайте через торрент в fb2. Жанр произведения — Серьезное чтение, Современная проза, Историческая литература. Также на странице доступно подробное описание, авторская аннотация, краткое содержание и живые отзывы читателей. Мы постоянно пополняем библиотеку и улучшаем сервис, чтобы создавать лучшее пространство для всех ценителей качественной литературы.
І земля, і зело, і пісня

Автор
Дата выхода
29 ноября 2021
🔍 Загляните за кулисы "І земля, і зело, і пісня" — аннотация, авторский взгляд и ключевые моменты
Перед погружением в полный текст предлагаем познакомиться с произведением поближе. Здесь собраны авторские заметки, аннотация и краткое содержание "І земля, і зело, і пісня" — всё, что поможет понять глубину замысла и подготовиться к чтению. Материалы представлены в оригинальной авторской редакции (Роман Іваничук) и сохраняют аутентичность произведения. Если чего-то не хватает — сообщите нам в комментариях, и мы дополним описание. Читайте мнения других участников сообщества: их отзывы часто раскрывают скрытые смыслы и добавляют новые грани понимания. А после прочтения обязательно вернитесь сюда — ваш отзыв станет ценным вкладом в общее обсуждение книги.
Описание книги
Роман Іваничук (1929–2016) – відомий український письменник, лауреат багатьох літературних премій, серед яких Національна премія України ім. Т. Шевченка. У його творчому доробку близько двадцяти історичних романів, якими письменник заповнював білі плями в нашій історії. Р. Іваничук розширив жанрові межі історичного твору, відкривши перед читачем минувшину, що активізувала національну пам’ять.
Збірка малої історичної прози письменника містить повісті та оповідання, написані у різні роки. Це і роздуми про стосунки вождя й поета – короля Данила Галицького й співця Митуси, і трагічна історія князя Святослава, замордованого Святополком Окаянним, і пройнята гірким гумором розповідь про Першу світову війну, і спогади про страхітливі часи німецької та совєтської окупації, і поетична біографія автора, і таємниці його так званої «кунсткамери».
📚 Читайте "І земля, і зело, і пісня" онлайн — полный текст книги доступен бесплатно
Перед вами — полная электронная версия книги "І земля, і зело, і пісня", адаптированная для комфортного онлайн-чтения. Мы разбили произведение на страницы для удобной навигации, а умная система запоминает, на какой странице вы остановились — можно закрыть браузер и вернуться к чтению позже, не тратя время на поиски. Персонализируйте процесс: меняйте шрифты, размер текста и фон под свои предпочтения. Погружайтесь в мир литературы где угодно и когда угодно — любимые книги теперь всегда под рукой.
Текст книги
Й геть розгубився Святослав, не маючи сил збагнути, що вiдбуваеться на свiтi: вiн пробирався крiзь тлум до похоронного повозу, його нiхто не впiзнавав, нiби вiн не князь, навiть не тутешнiй газда, а зайшлий чужинець; перелесники й потерчата зупиняли його, хапаючи за поли чорноi хламиди, яка замiсть княжого корзна звисала з його плечей, та вiн таки добрався до саней i завмер, уздрiвши покiйника. У домовинi лежав вiн сам – iскоростенський князь Святослав.
Й щезло похоронне видiння: довколишнiй свiт померк, немов князя замiсть чорноi хламиди враз огорнула кажанячими крилами Мара; й тодi задзвенiло вiдлуння бойових вигукiв i брязкоту мечiв, а до слуху князя прорвався зi зграi нападникiв зловiсний крик Святополка Окаянного:
«Я знищу всю свою братiю i сам запаную на землi!»
Люд розбiгався, переступаючи через трупи воiв, позаземнi духи перемiнилися в кам’яних iдолiв, а пiд скелю Крушельницi лiг саркофаг з тiлом князя, до якого навiки повернулося iм’я.
9
Слiпучо-бiла квiтка папоротi, з якою, тримаючи в руцi високо над головою, пiлiгрим Леонтiй пробирався крiзь примари купальськоi ночi, почала перед свiтанком блiднути, нiби ii прихоплював недосвiток.
Й той свiт постане перед ним таким звичайним, як i був: тi самi бори шумiтимуть над Опором, вершини Кливи й Магури так само пiдпиратимуть опуклу баню неба, прохолоднi протяги потягнуться з гiрських ущелин у Тухольську долину й розбудять зi сну струджених працею людей. Та будуть то вже iншi люди, облич яких Леонтiй не впiзнае, а пiд прямовисною скалою Крушельницi, де спали покотом ратники Святослава, виросте поросла дерезою висока могила; мечi, щити й сталевi панцери перемiняться в червоний пiсок, а сам Леонтiй, вмиваючись у заводi рiки, не впiзнае себе в ii дзеркалi, бо вернеться вiн iз безчасся у свiт, в якому час невпинно протiкае, мов води Опору.
Жаль стало мiсiонеровi його видiнь, крiзь якi вiн пiзнавав невiдомий йому край.







