На нашем ресурсе вы можете полностью погрузиться в мир книги «І земля, і зело, і пісня» — читайте её онлайн бесплатно в полной, несокращённой версии. Если предпочитаете слушать — воспользуйтесь аудиоформатом; хотите сохранить — скачайте через торрент в fb2. Жанр произведения — Серьезное чтение, Современная проза, Историческая литература. Также на странице доступно подробное описание, авторская аннотация, краткое содержание и живые отзывы читателей. Мы постоянно пополняем библиотеку и улучшаем сервис, чтобы создавать лучшее пространство для всех ценителей качественной литературы.
І земля, і зело, і пісня

Автор
Дата выхода
29 ноября 2021
🔍 Загляните за кулисы "І земля, і зело, і пісня" — аннотация, авторский взгляд и ключевые моменты
Перед погружением в полный текст предлагаем познакомиться с произведением поближе. Здесь собраны авторские заметки, аннотация и краткое содержание "І земля, і зело, і пісня" — всё, что поможет понять глубину замысла и подготовиться к чтению. Материалы представлены в оригинальной авторской редакции (Роман Іваничук) и сохраняют аутентичность произведения. Если чего-то не хватает — сообщите нам в комментариях, и мы дополним описание. Читайте мнения других участников сообщества: их отзывы часто раскрывают скрытые смыслы и добавляют новые грани понимания. А после прочтения обязательно вернитесь сюда — ваш отзыв станет ценным вкладом в общее обсуждение книги.
Описание книги
Роман Іваничук (1929–2016) – відомий український письменник, лауреат багатьох літературних премій, серед яких Національна премія України ім. Т. Шевченка. У його творчому доробку близько двадцяти історичних романів, якими письменник заповнював білі плями в нашій історії. Р. Іваничук розширив жанрові межі історичного твору, відкривши перед читачем минувшину, що активізувала національну пам’ять.
Збірка малої історичної прози письменника містить повісті та оповідання, написані у різні роки. Це і роздуми про стосунки вождя й поета – короля Данила Галицького й співця Митуси, і трагічна історія князя Святослава, замордованого Святополком Окаянним, і пройнята гірким гумором розповідь про Першу світову війну, і спогади про страхітливі часи німецької та совєтської окупації, і поетична біографія автора, і таємниці його так званої «кунсткамери».
📚 Читайте "І земля, і зело, і пісня" онлайн — полный текст книги доступен бесплатно
Перед вами — полная электронная версия книги "І земля, і зело, і пісня", адаптированная для комфортного онлайн-чтения. Мы разбили произведение на страницы для удобной навигации, а умная система запоминает, на какой странице вы остановились — можно закрыть браузер и вернуться к чтению позже, не тратя время на поиски. Персонализируйте процесс: меняйте шрифты, размер текста и фон под свои предпочтения. Погружайтесь в мир литературы где угодно и когда угодно — любимые книги теперь всегда под рукой.
Текст книги
Кудлатi бовдури колотилися пiд банею неба, затiнюючи i зорi, i серпик мiсяця, – весь свiт потонув у вологiй темрявi. Перун невтомно ламав на зигзаги вогненнi стрiли, реготав громовим вiдлунням у Даждьбогових чертогах, й ця розкiшна тривога Природи тривала доти, поки хмарогонець не вiдчув утоми. Його постать ще вихорилася довкруж ватри й заслоняла незмiрно звабливу голу богиню Мокошу, вид якоi прозирав бiлизною мiж язиками полум’я, намагаючись здивувати чужинця, який заблукав у поганський свiт. Та iеромонах Леонтiй зовсiм не торопiв вiд того чуда: богиня плодючостi Мокоша дивно була схожа на кохану Дiану, яку вiн покинув, не докохавши ii в рiднiм краю.
Тим часом хмарогонець, утомою здоланий, лежав уже на землi, важко дихаючи, й подих його проникав крiзь частокiл смерек, що обступили Тухольську долину, й бiлим серпанком пiднiмався над кожухом лiщинових зарослiв, сповiщаючи добре верем’я.
Тодi язики полуменi, за якими ховалася Мокоша, намагаючись допасти зором до чужинця, потахли, й до Леонтiя наблизилася чарiвна жiнка, скупана у вогнi.
«То ти вже звiдав, що таке пiзнання добра i зла, про яке вашi жерцi завчено повторюють за християнським писанням?»
«Звiдав, – вiдказав Леонтiй.
Й вiн потягнувся до жiнки, щоб ще раз спiзнати добро. Та вона його зупинила.
«Ти вже наш, – сказала, – i розкошуватимеш у нас так само, як розкошуе Природа: зимове спустошення пропадае у веснянiй радостi, i так тривае вiчно. Я забираю в тебе твiй час i дарую тобi свое безчасся, щоб ти у ньому пiзнав цiнностi, якi вiдвiчно володiють свiтом.







