На нашем ресурсе вы можете полностью погрузиться в мир книги «І земля, і зело, і пісня» — читайте её онлайн бесплатно в полной, несокращённой версии. Если предпочитаете слушать — воспользуйтесь аудиоформатом; хотите сохранить — скачайте через торрент в fb2. Жанр произведения — Серьезное чтение, Современная проза, Историческая литература. Также на странице доступно подробное описание, авторская аннотация, краткое содержание и живые отзывы читателей. Мы постоянно пополняем библиотеку и улучшаем сервис, чтобы создавать лучшее пространство для всех ценителей качественной литературы.
І земля, і зело, і пісня

Автор
Дата выхода
29 ноября 2021
🔍 Загляните за кулисы "І земля, і зело, і пісня" — аннотация, авторский взгляд и ключевые моменты
Перед погружением в полный текст предлагаем познакомиться с произведением поближе. Здесь собраны авторские заметки, аннотация и краткое содержание "І земля, і зело, і пісня" — всё, что поможет понять глубину замысла и подготовиться к чтению. Материалы представлены в оригинальной авторской редакции (Роман Іваничук) и сохраняют аутентичность произведения. Если чего-то не хватает — сообщите нам в комментариях, и мы дополним описание. Читайте мнения других участников сообщества: их отзывы часто раскрывают скрытые смыслы и добавляют новые грани понимания. А после прочтения обязательно вернитесь сюда — ваш отзыв станет ценным вкладом в общее обсуждение книги.
Описание книги
Роман Іваничук (1929–2016) – відомий український письменник, лауреат багатьох літературних премій, серед яких Національна премія України ім. Т. Шевченка. У його творчому доробку близько двадцяти історичних романів, якими письменник заповнював білі плями в нашій історії. Р. Іваничук розширив жанрові межі історичного твору, відкривши перед читачем минувшину, що активізувала національну пам’ять.
Збірка малої історичної прози письменника містить повісті та оповідання, написані у різні роки. Це і роздуми про стосунки вождя й поета – короля Данила Галицького й співця Митуси, і трагічна історія князя Святослава, замордованого Святополком Окаянним, і пройнята гірким гумором розповідь про Першу світову війну, і спогади про страхітливі часи німецької та совєтської окупації, і поетична біографія автора, і таємниці його так званої «кунсткамери».
📚 Читайте "І земля, і зело, і пісня" онлайн — полный текст книги доступен бесплатно
Перед вами — полная электронная версия книги "І земля, і зело, і пісня", адаптированная для комфортного онлайн-чтения. Мы разбили произведение на страницы для удобной навигации, а умная система запоминает, на какой странице вы остановились — можно закрыть браузер и вернуться к чтению позже, не тратя время на поиски. Персонализируйте процесс: меняйте шрифты, размер текста и фон под свои предпочтения. Погружайтесь в мир литературы где угодно и когда угодно — любимые книги теперь всегда под рукой.
Текст книги
– І помсту вчиню я не за свого мужа, а за народного спiвця, який гiдний був розмовляти з Богом, який краще за тебе знав потреби рiдноi землi, бо не з княжих хоромiв, заступлених вiд свiту заборолами, вийшов до людей, а з яскинь народного болю. Я не за Митусу мщу, а за народ – властителя спаленоi ордою й тобою самим землi.
…Але ж земля, хай i спалена, все ж залишилася пiд ногами в людей, i господарюе русич на своему пожарищi, бо ще не випав у мене меч iз рук. Чи ж можна нинi втинати десницю, яка його тримае, i добровiльно йти в найми до завойовника з Митусиною жебранкою?
А думки блискавками шугали в головi князя; миготiли, квапилися, бо ж стояв безборонний перед караючим ножем; вiн думав у цю мить про Митусу, якого згарячу скарав на смерть, i запiзнiле каяття здавило серце: знав, що нема нинi на всiй Руськiй землi людини, котра зумiла б сльозою загоiти бiль, будити усмiх, воскрешати словом вiру – не сила володаревi це зробити, вiн може лише перемагати або програвати в битвах, бути сильним або слабким, та нiколи не матиме пайцзи до душi свого народу, який його боiться або й шануе, хвалить або ганьбить, та вiддалений есть вiд князя поза межу, яку переступити може тiльки спiвець.
…Постiй, Зореславо. А може, в тому, що наш народ стане колючим, цупким i непримiтним терном, – його порятунок; може, таким чином вiн виживе в неволi й дочекаеться днiв, коли знову вiдродяться в його лонi дуби, тиси й смереки?
…Правду кажеш, княже.
Згасло зелене полум’я в очах Зореслави, кволим порухом встромила вона ножа в пiхви, опустила руки, й безмежна туга оповила ii обличчя.
Дивився князь на жону вбитого ним Митуси й жадав, щоб сльоза полегшi стекла з ii очей, та слiз не було. Не було!..







