На нашем ресурсе вы можете полностью погрузиться в мир книги «І земля, і зело, і пісня» — читайте её онлайн бесплатно в полной, несокращённой версии. Если предпочитаете слушать — воспользуйтесь аудиоформатом; хотите сохранить — скачайте через торрент в fb2. Жанр произведения — Серьезное чтение, Современная проза, Историческая литература. Также на странице доступно подробное описание, авторская аннотация, краткое содержание и живые отзывы читателей. Мы постоянно пополняем библиотеку и улучшаем сервис, чтобы создавать лучшее пространство для всех ценителей качественной литературы.
І земля, і зело, і пісня

Автор
Дата выхода
29 ноября 2021
🔍 Загляните за кулисы "І земля, і зело, і пісня" — аннотация, авторский взгляд и ключевые моменты
Перед погружением в полный текст предлагаем познакомиться с произведением поближе. Здесь собраны авторские заметки, аннотация и краткое содержание "І земля, і зело, і пісня" — всё, что поможет понять глубину замысла и подготовиться к чтению. Материалы представлены в оригинальной авторской редакции (Роман Іваничук) и сохраняют аутентичность произведения. Если чего-то не хватает — сообщите нам в комментариях, и мы дополним описание. Читайте мнения других участников сообщества: их отзывы часто раскрывают скрытые смыслы и добавляют новые грани понимания. А после прочтения обязательно вернитесь сюда — ваш отзыв станет ценным вкладом в общее обсуждение книги.
Описание книги
Роман Іваничук (1929–2016) – відомий український письменник, лауреат багатьох літературних премій, серед яких Національна премія України ім. Т. Шевченка. У його творчому доробку близько двадцяти історичних романів, якими письменник заповнював білі плями в нашій історії. Р. Іваничук розширив жанрові межі історичного твору, відкривши перед читачем минувшину, що активізувала національну пам’ять.
Збірка малої історичної прози письменника містить повісті та оповідання, написані у різні роки. Це і роздуми про стосунки вождя й поета – короля Данила Галицького й співця Митуси, і трагічна історія князя Святослава, замордованого Святополком Окаянним, і пройнята гірким гумором розповідь про Першу світову війну, і спогади про страхітливі часи німецької та совєтської окупації, і поетична біографія автора, і таємниці його так званої «кунсткамери».
📚 Читайте "І земля, і зело, і пісня" онлайн — полный текст книги доступен бесплатно
Перед вами — полная электронная версия книги "І земля, і зело, і пісня", адаптированная для комфортного онлайн-чтения. Мы разбили произведение на страницы для удобной навигации, а умная система запоминает, на какой странице вы остановились — можно закрыть браузер и вернуться к чтению позже, не тратя время на поиски. Персонализируйте процесс: меняйте шрифты, размер текста и фон под свои предпочтения. Погружайтесь в мир литературы где угодно и когда угодно — любимые книги теперь всегда под рукой.
Текст книги
Народ клекотiв, гудiв, ревiв, вiтаючи переможця, та бачив князь, що серед цього святкового натовпу й бояри суть: однi на бiк князя стають безповоротно, другi улесливо в очi заглядають, прощення благаючи, а ще iншi лють свою у попiл ховають, щоб i не ярiла, але аби й не погасла; знав тепер князь, на кого мае опертися: щиро вигукують йому славу гамарники, бондарi, лимарi, прасоли, пасiчники з Мединi, поромники з Перевозця, шевцi iз Сапогова – iхнi дiти й брати билися пiд Дорогичином з крижевниками, – а звитяжну пiсню, що пiдняла в битвi упалих духом воiв, склав кметь з-над Буга – спiвець Митуса.
І сказав князь:
«Слава воям моiм i вам, ремiснi люди, i вам, ратаi: озброюете ви нас, одягаете й годуете! Слава й спiвцям, що звитяжнi пiснi складають, тож повiтаю я нинi знакомитого мого спiвця Митусу: знав я, куди посилати дружини своi на полi битви, вiн же знав дух воiв. Виходь, Митусо, i стань бiля мене!»
З першоi лави пiших дружинникiв вийшов нiчим не примiтний, в сiрому каптанi, проте вродливий i статний парубiйко з гуслями через плече; i помiтив князь, як пiд схвальнi вигуки юрби соловiли улесливi очi бояр, що стояли перед ним готовi й на колiна впасти; князь утямив, що, мабуть, завелику честь робить смердовi, й ця нинiшня честь Митусi озлобить бояр, а в серцi спiвця гординю посiе, та про грядущу битву з ордою згадав i сумнiв свiй умить притлумив: а хто пiде в першiй лавi на злого ворога – Молибоговичi, Судиславичi чи ратаi, ремiсники i кметi? Вiн окинув гусляра ласкавим поглядом i мовив:
«Чого просиш у мене, Митусо?»
Вiдказав спiвець:
«Не золота – важке воно; не високих хоромiв – буду завжди з тобою в походах, князю; не поля тучного, для мене поле – вся Руська земля.
«Бери коня», – вiдв’язав князь парного буланого вiд свого сивого – i залопотiли копита над Чев’ю.
…Затупотiло понад Чорнанню, що обмивае Тустанську твердиню, – у Пiдгороддя влiтав вершник. І розсипалися, мов розв’язаний букет ромах, по кущах, у жито, в трави – дiвчата, якi вийшли на русалii Зеленоi п’ятницi з пучками полину в руках – вiдлякувати русалок.







