На нашем ресурсе вы можете полностью погрузиться в мир книги «І земля, і зело, і пісня» — читайте её онлайн бесплатно в полной, несокращённой версии. Если предпочитаете слушать — воспользуйтесь аудиоформатом; хотите сохранить — скачайте через торрент в fb2. Жанр произведения — Серьезное чтение, Современная проза, Историческая литература. Также на странице доступно подробное описание, авторская аннотация, краткое содержание и живые отзывы читателей. Мы постоянно пополняем библиотеку и улучшаем сервис, чтобы создавать лучшее пространство для всех ценителей качественной литературы.
І земля, і зело, і пісня

Автор
Дата выхода
29 ноября 2021
🔍 Загляните за кулисы "І земля, і зело, і пісня" — аннотация, авторский взгляд и ключевые моменты
Перед погружением в полный текст предлагаем познакомиться с произведением поближе. Здесь собраны авторские заметки, аннотация и краткое содержание "І земля, і зело, і пісня" — всё, что поможет понять глубину замысла и подготовиться к чтению. Материалы представлены в оригинальной авторской редакции (Роман Іваничук) и сохраняют аутентичность произведения. Если чего-то не хватает — сообщите нам в комментариях, и мы дополним описание. Читайте мнения других участников сообщества: их отзывы часто раскрывают скрытые смыслы и добавляют новые грани понимания. А после прочтения обязательно вернитесь сюда — ваш отзыв станет ценным вкладом в общее обсуждение книги.
Описание книги
Роман Іваничук (1929–2016) – відомий український письменник, лауреат багатьох літературних премій, серед яких Національна премія України ім. Т. Шевченка. У його творчому доробку близько двадцяти історичних романів, якими письменник заповнював білі плями в нашій історії. Р. Іваничук розширив жанрові межі історичного твору, відкривши перед читачем минувшину, що активізувала національну пам’ять.
Збірка малої історичної прози письменника містить повісті та оповідання, написані у різні роки. Це і роздуми про стосунки вождя й поета – короля Данила Галицького й співця Митуси, і трагічна історія князя Святослава, замордованого Святополком Окаянним, і пройнята гірким гумором розповідь про Першу світову війну, і спогади про страхітливі часи німецької та совєтської окупації, і поетична біографія автора, і таємниці його так званої «кунсткамери».
📚 Читайте "І земля, і зело, і пісня" онлайн — полный текст книги доступен бесплатно
Перед вами — полная электронная версия книги "І земля, і зело, і пісня", адаптированная для комфортного онлайн-чтения. Мы разбили произведение на страницы для удобной навигации, а умная система запоминает, на какой странице вы остановились — можно закрыть браузер и вернуться к чтению позже, не тратя время на поиски. Персонализируйте процесс: меняйте шрифты, размер текста и фон под свои предпочтения. Погружайтесь в мир литературы где угодно и когда угодно — любимые книги теперь всегда под рукой.
Текст книги
А пiснi Митусинi спiвали ратники й ратаi, та все про Івана, що обмурував двiр бiлим каменем i стрiлочки струже, i в пучок кладе, а з пучка бере та й заправляе… Тож забажав князь, щоб вернувся спiвець до двору й замiнив у пiснi подле iм’я благородним, княжим, та Митуса зухвало вiдповiв урядниковi Андрiевi, якого Данило прислав до Перемишля: мовляв, володар мае силу над людською плоттю, що й довiв болохiвським погромом, а над духом не владний – i не пiшов у Галич на зов княжий.
Яра лють добиралася до серця князя на невдячний люд: чейже не про себе вiн дбае, а про землю руську; скiльки труду взяв на своi плечi, щоб умiцнити ii, а скiльки принижень зазнав i вiд бояр, i вiд сусiдiв, i ворохобних князiв болохiвських, що запродались ордi й данину справно iй платять.
Першими прийшли воi – присмирили бундючних бояр, а болохiвськi городи вогневi вiддали й вали розкопали, щоб не росли там бiльше пшеницi й проса для орди, i стали стерегти землю свою од литви, ляхiв, угрiв та ординцiв.
Не хотiв про це згадувати князь Данило, втiкаючи вiд Бурундая з Холма до Синеводська, та пiсня сама собою спiвалася, була ж бо вона нинi вельми потрiбною господину: «свое подвiр’я назад заверну, побудую його краще, як було», – треба, щоб цi слова, князевi посвяченi, спiвав нинi зневiрений люд, та повторювати iх вiн може тiльки за спiвцем, який есть продовженням сили володаря поза довжину його руки разом iз затиснутим у нiй мечем. Немае спiвця…
Три днi i три ночi з короткими перепочинками, щоб тiльки конi попаслися, скакав князь iз своiми охоронцями, квапився, бо серце муляла тривога за долю Тустанськоi фортецi, яка стоiть зовсiм недалеко вiд поруйнованого Львова: це остання опора, князь збере сюди всi сили й таки скаже ордi: «Тут стань!», – сам же перебуде в потаемних гридницях Синеводського монастиря, звiдки вирядить послiв до угорського короля.
Князь безжально пришпорював змиленого коня.







