На нашем ресурсе вы можете полностью погрузиться в мир книги «І земля, і зело, і пісня» — читайте её онлайн бесплатно в полной, несокращённой версии. Если предпочитаете слушать — воспользуйтесь аудиоформатом; хотите сохранить — скачайте через торрент в fb2. Жанр произведения — Серьезное чтение, Современная проза, Историческая литература. Также на странице доступно подробное описание, авторская аннотация, краткое содержание и живые отзывы читателей. Мы постоянно пополняем библиотеку и улучшаем сервис, чтобы создавать лучшее пространство для всех ценителей качественной литературы.
І земля, і зело, і пісня

Автор
Дата выхода
29 ноября 2021
🔍 Загляните за кулисы "І земля, і зело, і пісня" — аннотация, авторский взгляд и ключевые моменты
Перед погружением в полный текст предлагаем познакомиться с произведением поближе. Здесь собраны авторские заметки, аннотация и краткое содержание "І земля, і зело, і пісня" — всё, что поможет понять глубину замысла и подготовиться к чтению. Материалы представлены в оригинальной авторской редакции (Роман Іваничук) и сохраняют аутентичность произведения. Если чего-то не хватает — сообщите нам в комментариях, и мы дополним описание. Читайте мнения других участников сообщества: их отзывы часто раскрывают скрытые смыслы и добавляют новые грани понимания. А после прочтения обязательно вернитесь сюда — ваш отзыв станет ценным вкладом в общее обсуждение книги.
Описание книги
Роман Іваничук (1929–2016) – відомий український письменник, лауреат багатьох літературних премій, серед яких Національна премія України ім. Т. Шевченка. У його творчому доробку близько двадцяти історичних романів, якими письменник заповнював білі плями в нашій історії. Р. Іваничук розширив жанрові межі історичного твору, відкривши перед читачем минувшину, що активізувала національну пам’ять.
Збірка малої історичної прози письменника містить повісті та оповідання, написані у різні роки. Це і роздуми про стосунки вождя й поета – короля Данила Галицького й співця Митуси, і трагічна історія князя Святослава, замордованого Святополком Окаянним, і пройнята гірким гумором розповідь про Першу світову війну, і спогади про страхітливі часи німецької та совєтської окупації, і поетична біографія автора, і таємниці його так званої «кунсткамери».
📚 Читайте "І земля, і зело, і пісня" онлайн — полный текст книги доступен бесплатно
Перед вами — полная электронная версия книги "І земля, і зело, і пісня", адаптированная для комфортного онлайн-чтения. Мы разбили произведение на страницы для удобной навигации, а умная система запоминает, на какой странице вы остановились — можно закрыть браузер и вернуться к чтению позже, не тратя время на поиски. Персонализируйте процесс: меняйте шрифты, размер текста и фон под свои предпочтения. Погружайтесь в мир литературы где угодно и когда угодно — любимые книги теперь всегда под рукой.
Текст книги
Так було. Повернувшись iз Угрiв, не увiйшов Данило нi до Берестя, нi до Володимира через сморiд трупний, i конали у згарищах угорськi села теж; та знекровилася орда й вiдкотилася – ударив по нiй Данило пiд Луцьком. Що ж учинить тепер, якщо Європа знову обдурить його?
А може, вона вже й не боiться? Коронували Данила в Дорогичинi, обiцяли хрестовий похiд, а тепер вичiкують, уздрiвши, що орда вже не мае сили мчати до останнього моря, яке бачив у своiх вiщих снах Чiнгiз, що вона захлинаеться в руськiй кровi.
Та нi, мусять тремтiти й вони – угри, ляхи, франки: йде ж могутнiй нойон, найкращий в ордi лучник, наслiдник самого Субедея, котрий брав усi руськi городи iменем нездарного Батия… Невже доведеться самому давати останнiй бiй? Самому… Може, й справдi, як мовлять у народi, Господь урятував Данила з пастки над Калкою i не дав топтатися диким ординцям на його тiлi поруч з дванадцятьма князями на бенкетi – тiльки для того, щоб вiн мiг своiм мечем порятувати Європу?
Може… А як вiддячиться Європа моему народовi за те, що, знесилений Козельськом, Киевом, Володимиром, Галичем i всiма двомастами п’ятдесятьма городами Русi, Батий повернувся на Волгу? Допоможе загоiти рани чи ще й нових завдасть?.
І в цю мить вiдчув князь, як боляче защемiло серце вiд прикроi згадки, яку вперто вiдганяв вiд себе, а тепер вона прийшла до нього пiснею убитого спiвця:
Конику сивий, будь ми щасливий,
Де орду вгоню, там ii вроню,
Свое подвiр’я назад заверну,
Побудую ’го краще, як було:
А в три сторони, та в три переi…
Ця пiсня, що рознеслась по краю, як тiльки вiдхлинула 1241 року орда i рештки уцiлiлого люду виповзли iз сховкiв, землянок та лiсових нетрiв, аби знову орати i сiяти, мала свого творця.







