Четвертий вимір. Шрами на скалі (збірник)

Зрештою, йому вже не потрiбен був супровiдник: авлабарський спуск пiшов круто вниз, i очам вiдкрилася широка долина, протята голубою стрiчкою рiки, на правому боцi якоi скупчилися будинки, височiли шпилi церков. Це був старий Тифлiс, розкиданий гористим правобережжям Кури до спадистого хребта, вкритого густими садами, що вже бралися осiнньою прозолоттю.

Гулак вирiшив не допитуватися нинi до Сейдабаду: пiсля розмови з «iсторикосом» Захарiею йому стало зрозумiло, що християнський Тифлiс ще пам'ятае часи шаха Аббаса i не прощае невинним злочинiв перського завойовника.

– Вертайся, хлопче, дякую, – сказав чемно. Парубок у засмальцьованому одязi проймав його темним поглядом. – Я нинi не йтиму до Сейдабаду.

– А куди пiдеш?

– Допитаюся до гiмназii.

– Ти що, вчитель?

– Професор…

Парубок вдарив руками об поли:

– То чому ж ти не сказав цього ранiше? Захарiя зовсiм iнакше розмовляв би з тобою, якби знав, що ти професор.

Раптом згори почулося тупотiння, хтось бiг усе швидше, нiби наздоганяв iх. Оглянулися: повз них промчав щодуху, не розглядаючись довкола, якийсь хлопець, з його кишенi випав згорточок. Гулак крикнув: «Зупинись!», але той зник у провулках.

– Грошi, – вражено зойкнув парубок, пiднiмаючи згорток. – Грошi… Ей, ти, вернись! – гукнув услiд хлопчинi, але за ним i слiд здимiв. – Де ж ти його тепер знайдеш? – розвiв парубок руками.

Усе сталося так зненацька, що Микола Іванович не мiг би собi пояснити, чому взяв у супутника згорток, глянув: це був справжнiй сувiй купюр, зв'язаний мотузком, дивився остовпiло на парубка, а той потягнув його в темний дворик.

Тiеi ж митi в дворик убiг задиханий, спiтнiлий хлопець i кинувся до парубiйка.

– Я грошi загубив! Гiвi, вiддай, ти йшов дорогою!

– Кацо, якi грошi, можеш мене обшукати, – Гiвi пiдняв угору руки.

Хлопець його облапав i тут же, нiби вперше, помiтив Гулака.

– Ти взяв, ти! – закричав. – Ось вони! – Вiн вихопив згорток з руки Миколи Івановича, глянув, засичав: – А де решта? Де решта?!

Гулак аж тепер зрозумiв, що потрапив до рук досвiдчених грабiжникiв i вiн не зможе виправдатися перед людьми, якщо й збiжаться на його крик. Скинув пiджак i подав його хлопцевi.

– Шукай, – прошепотiв.

Хлопець спритно витягнув з внутрiшньоi кишенi всi грошi, якi там були, i миттю зник з дворика.