На нашем ресурсе вы можете полностью погрузиться в мир книги «Без козиря (збірник)» — читайте её онлайн бесплатно в полной, несокращённой версии. Если предпочитаете слушать — воспользуйтесь аудиоформатом; хотите сохранить — скачайте через торрент в fb2. Жанр произведения — Серьезное чтение, Современная проза, Историческая литература. Также на странице доступно подробное описание, авторская аннотация, краткое содержание и живые отзывы читателей. Мы постоянно пополняем библиотеку и улучшаем сервис, чтобы создавать лучшее пространство для всех ценителей качественной литературы.
Без козиря (збірник)

Автор
Дата выхода
11 апреля 2013
🔍 Загляните за кулисы "Без козиря (збірник)" — аннотация, авторский взгляд и ключевые моменты
Перед погружением в полный текст предлагаем познакомиться с произведением поближе. Здесь собраны авторские заметки, аннотация и краткое содержание "Без козиря (збірник)" — всё, что поможет понять глубину замысла и подготовиться к чтению. Материалы представлены в оригинальной авторской редакции (Петро Панч) и сохраняют аутентичность произведения. Если чего-то не хватает — сообщите нам в комментариях, и мы дополним описание. Читайте мнения других участников сообщества: их отзывы часто раскрывают скрытые смыслы и добавляют новые грани понимания. А после прочтения обязательно вернитесь сюда — ваш отзыв станет ценным вкладом в общее обсуждение книги.
Описание книги
Петро Панч (1891—1978) (справжнє ім'я Петро Йосипович Панченко) – відомий український новеліст, романіст, автор казок для дітей. У роки громадянської війни він спочатку воював на боці петлюрівців (цей факт не афішувався за радянських часів), а потім перейшов до лав червоноармійців.
Темі громадянської війни присвячений перший роман Петра Панча «Облога ночі». Гордій Байда, шахтар з Донбасу, все своє життя довбав вугілля в забої і не цікавився політикою. Але настали тяжкі часи: в рідній Калинівці хазяйнують німці, а на владу претендують також більшовики, петлюрівці, гетьманівці. Як жити далі? Тим паче, що сини Гордія обрали різні шляхи: старший, Клим, червоноармієць, а молодший, Ілько, анархіст.
До книжки також включено повісті: «Без козиря», в якій описаний Брусиловський наступ російської армії, та «Голубі ешелони», що розповідає про трагедію петлюрівського офіцера Лец-Отаманова, який боровся за самостійну Україну, що мала стати за сестру всій Європі і Росії, але, як завжди, її намагаються віддати на поталу іноземним загарбникам.
📚 Читайте "Без козиря (збірник)" онлайн — полный текст книги доступен бесплатно
Перед вами — полная электронная версия книги "Без козиря (збірник)", адаптированная для комфортного онлайн-чтения. Мы разбили произведение на страницы для удобной навигации, а умная система запоминает, на какой странице вы остановились — можно закрыть браузер и вернуться к чтению позже, не тратя время на поиски. Персонализируйте процесс: меняйте шрифты, размер текста и фон под свои предпочтения. Погружайтесь в мир литературы где угодно и когда угодно — любимые книги теперь всегда под рукой.
Текст книги
Не за партiю ж анархiстiв? Вiн уже починав розумiти, що то були дурощi. А що почав приятелювати з вартовиком, та ще з Гекалом, – це вже пiдозрiло.
– Кажуть, що вiн, мабуть, агентом у вартi служив! – Ілько, видно було, перелякався i винувато клiпав очима.
Гордiй Байда довго дивився мовчки на Ілька, потiм з полегшенням зiтхнув i кинув на лаву шапку, яку вже зiбрався був надiти:
– Так он хто був твiй Митько! Ну, такого падлюку не шкода. Зовсiм не шкода. Шпик, значить. Туди йому й дорога! Так це, може, й Гарасько такий?
Збентежений Ілько витрiщив очi:
– Щоб Митько Куций…
– Тому ми й не могли нiкого вловити пiд вiкном.
Остаточно переконавшись, що нiяких слiдiв убивць Куцого варта не знайшла i дозволила вже батькам забрати труп додому, Гордiй Байда вийшов i собi з хати. Пiд ногами нiжно хрускав перший снiг. За нiч вiн старанно окутав забруднену землю в бiлi простирала. Обрii розсунулись, шахтнi будшлi стояли в бiлих очiпках.
– Revolution!
– Виiздите?
Гордiй Байда знав iз нiмецькоi мови тiльки слово «щорiк» i вирiшив з ним добитися потрiбних йому вiдомостей.
– Виiстiте! – повторив солдат, як папуга.
– Куди виiздите?
– Куди виiстiте? Nach Haus. То тома!
– Додому. Зараз, чи що?
– Нiхт зараза. Морген, морген!
Останнiх слiв Гордiй Байда не зрозумiв i знову спитав:
– Так коли назад, значить, цюрiк? Сьогоднi, завтра, темно, цюрiк, – i для пояснення заплющив очi i, мов слiпий, витяг уперед руки.
Солдат довго морщив лоба, нарештi прояснiв:
– Нiхт темно, нiхт, морген, – i махнув рукою в бiк станцii.
– Ну, iдьте до бiса.


