На нашем ресурсе вы можете полностью погрузиться в мир книги «Без козиря (збірник)» — читайте её онлайн бесплатно в полной, несокращённой версии. Если предпочитаете слушать — воспользуйтесь аудиоформатом; хотите сохранить — скачайте через торрент в fb2. Жанр произведения — Серьезное чтение, Современная проза, Историческая литература. Также на странице доступно подробное описание, авторская аннотация, краткое содержание и живые отзывы читателей. Мы постоянно пополняем библиотеку и улучшаем сервис, чтобы создавать лучшее пространство для всех ценителей качественной литературы.
Без козиря (збірник)
0 баллов
0 мнений
3 чтения
Автор
Дата выхода
11 апреля 2013
🔍 Загляните за кулисы "Без козиря (збірник)" — аннотация, авторский взгляд и ключевые моменты
Перед погружением в полный текст предлагаем познакомиться с произведением поближе. Здесь собраны авторские заметки, аннотация и краткое содержание "Без козиря (збірник)" — всё, что поможет понять глубину замысла и подготовиться к чтению. Материалы представлены в оригинальной авторской редакции (Петро Панч) и сохраняют аутентичность произведения. Если чего-то не хватает — сообщите нам в комментариях, и мы дополним описание. Читайте мнения других участников сообщества: их отзывы часто раскрывают скрытые смыслы и добавляют новые грани понимания. А после прочтения обязательно вернитесь сюда — ваш отзыв станет ценным вкладом в общее обсуждение книги.
Описание книги
Петро Панч (1891—1978) (справжнє ім'я Петро Йосипович Панченко) – відомий український новеліст, романіст, автор казок для дітей. У роки громадянської війни він спочатку воював на боці петлюрівців (цей факт не афішувався за радянських часів), а потім перейшов до лав червоноармійців.
Темі громадянської війни присвячений перший роман Петра Панча «Облога ночі». Гордій Байда, шахтар з Донбасу, все своє життя довбав вугілля в забої і не цікавився політикою. Але настали тяжкі часи: в рідній Калинівці хазяйнують німці, а на владу претендують також більшовики, петлюрівці, гетьманівці. Як жити далі? Тим паче, що сини Гордія обрали різні шляхи: старший, Клим, червоноармієць, а молодший, Ілько, анархіст.
До книжки також включено повісті: «Без козиря», в якій описаний Брусиловський наступ російської армії, та «Голубі ешелони», що розповідає про трагедію петлюрівського офіцера Лец-Отаманова, який боровся за самостійну Україну, що мала стати за сестру всій Європі і Росії, але, як завжди, її намагаються віддати на поталу іноземним загарбникам.
📚 Читайте "Без козиря (збірник)" онлайн — полный текст книги доступен бесплатно
Перед вами — полная электронная версия книги "Без козиря (збірник)", адаптированная для комфортного онлайн-чтения. Мы разбили произведение на страницы для удобной навигации, а умная система запоминает, на какой странице вы остановились — можно закрыть браузер и вернуться к чтению позже, не тратя время на поиски. Персонализируйте процесс: меняйте шрифты, размер текста и фон под свои предпочтения. Погружайтесь в мир литературы где угодно и когда угодно — любимые книги теперь всегда под рукой.
Текст книги
Зiскочивши зi столу на короткi ноги, вiн присiв на лiжко i, хитро пiдморгуючи, почав говорити:
– Даремно ти, Гордiю, не погодився ото на предложенiе Сивокоза. От я, напримiр, побалакаю з ним, хто про що думае, дивись – i упряжечка набiгла. Дурень думкою багатiе, на всякi революцii надiеться, а мене ще батько колись учив: «Хочеш бути зверху, клади другого пiд спiд». А то ще дiд казав: «Покiрне телятко двi матки ссе». Старi люди мудрi були. У нас на селi урядник ручку менi подавав, а чому? Бо користь вiд мене мав: усiх забастовщикiв з ним вивели.
Тут будет реклама 1
А стукнула вiйна, i вiн мене не забув: «Іди, – каже, – Задоя, на шахти, там усi военнозобов'язанi, а то iнакше на вiйну заберуть. А хочеш, до полiцii поступай». Полiцiя, звичайно, дiло чисте. Тiльки в революцiю легко могли й ухекати. А кому була потрiбна ця революцiя? Менi? Я на шахту в хромових чоботях прийшов, дома без чарки за стiл не сiдав. І царевi був угодний, бо допомагав душити отих, що кричали: «Геть старий режим!» Хiба нам погано жилося за старого режиму? Тобi, примiром, Гордiю, хiба погано ранiше жилося, що ти невдовольствiе показуеш?
– Як менi жилося ранiше, за старого режиму? Так слухай же, Задоя ти паршива.
Тут будет реклама 2
І вiн почав розповiдати:
– Служив колись я на шахтi Биковенка, може, чув, бiля Гришиного. Шахтар на цiй шахтi був усе бiльше безпаспортний. Звiдкiля такi виходили? Не знаю. Сам-то я iз села прийшов: продав отакому ж жмикрутовi, як ти, надiл на подушне i пiшов свiт заочi. На шахтi Биковенка працював я у рядчика Деригуза, Оксентiя Петровича.
Тут будет реклама 3
Такий же, як ти, коротконогий, а очi нiби осокою прорiзанi. Хитрий був чоловiк. Працював тодi шахтар по дванадцять годин без просвiтку. В день получки Деригуз надiвав плисову жилетку, срiбний ланцюжок через увесь живiт, мастив оливою голову, ставив на стiл журавля з горiлкою, дiставав рахiвницю, табель i, весь сяючи, як мiдний п'ятак, починав викликати. Пiдходить моя черга.
«Найняв я тебе, – каже, – Гордiю, бiльше з жалостi: сила в тобi велика, а даром пропадае, – пiдморгуе й пiдносить повну склянку горiлки.
Тут будет реклама 4
– Ану, – каже, – хильни». – Випиваю горiлку, ущипнув трохи хлiба, щоб заiсти.
«Ну, а тепер, – каже, – давай порахуемось». – А в мене вiд горiлки душа вже танцюе.
«Штани ти брав?» – Штани я справдi брав.
«Чунi брав?» – І чунi брав.
Оксентiй Петрович скинув одну кiсточку, скинув другу.
«А семигривеника я тобi позичав?» – Я добре пам'ятаю, що тiльки гривеника.
«Здаеться, – кажу, – не семигривеника».
Мнения
О книге «Без козиря (збірник)» ещё никто не оставил отзыв — у вас есть шанс стать первым, чьё мнение задаст тон всему обсуждению! Поделитесь впечатлениями, эмоциями, замечаниями или рекомендациями. Ваш отзыв не только добавит живого голоса к произведению, но и поможет будущим читателям понять, стоит ли им открыть эту книгу. Не держите мысли при себе — ваше слово имеет значение!
