Без козиря (збірник)

Вiн чув, що у в'язницях глузують з новакiв, вигадують всякi витiвки: то охрещують, то постригають на арештанта, i намагався якось вiдтягти неприемну хвилину. Але, пiдглядаючи далi, все бiльше дивувався: в камерi не чути було нi брутальноi лайки, нi зубоскальства. І звертались вони один до одного то «товариш», то величали по батьковi, а селянина – дядьком Пилипом називали. Тiльки на хлопця казали просто – Ваня. Цей обернувся до патлатого i спитав:

– Товаришу Троян, сьогоднi новий буде чергувати по камерi?

– Нехай обживеться.

– Теж шахтар?

В'язень, схожий на Гната Убогого, глянув на Байду i покрутив головою:

– В Горлiвцi такого не бачив.

– А менi вiн щось здаеться знайомий з обличчя. Ну, товаришi, починаемо день! Вставай! Ваню, дядьку Пилипе, сьогоднi треба генеральну уборку зробити.

Йому нiхто не перечив, i Байда зрозумiв, що Троян тут за старшого. Вiн пiдвiвся й собi:

– Може, i я чим допоможу?

– Прийде i до вас черга.

– З Калинiвки, – уже охоче вiдказав Байда.

– Так ви, може, й товариша Мостового знаете?

– А чого б же не знати. Оце ж при ньому i взяли мене.

– Живий Мостовий? Чуете, товаришi, брехня, що пiдстрелили товариша Мостового. Ось товариш каже – бачив. Мостовий сидiв у нашiй камерi. Коли ви його бачили?

– На тому тижнi. Саме заворушка на шахтi почалась. Новий закон вивiсили, щоб дванадцять годин працювати, ну, шахтар, звичайно, збунтувався, а тут Максим – здрастуйте! Прямо в саму пащу гайдамакам.

– Йому тепер попадатися – значить, просто на шибеницю. Вiн тут тюремщикiв до сказу доводив. Як не катували – нiкого не видав. Усе допитувались, скiльки на шахтi комунiстiв, хто вони, де вони.

– А де ж iм бути? Пiшли в Червону гвардiю.

– А Мостового не вберегли. У вас там на шахтi не густо комунiстiв, Гливкий i Клим Байда, кажуть, з Червоною гвардiею пiшли. Знали такого Клима Байду? Розумний хлопець.

– Та трошки знав, – збентежено вiдказав Гордiй. – Тiльки, виходить, не зовсiм.

– А вас як звати?

– Байда! – вiдрубав вiн, враз вiдчувши гордiсть за сина.

Тепер збентежився Троян. До них пробирався, витягнувши худу шию, цибатий парубiйко. Троян непомiтно штовхнув Байду колiном.

– Однофамiлець, чи як? – І знову штовхнув колiном.

Припустився раз Гордiй дурницi з сином, нiчого грiха таiти – сплохував, але вдруге вiн не вiдмовиться вiд сина.