На нашем ресурсе вы можете полностью погрузиться в мир книги «Без козиря (збірник)» — читайте её онлайн бесплатно в полной, несокращённой версии. Если предпочитаете слушать — воспользуйтесь аудиоформатом; хотите сохранить — скачайте через торрент в fb2. Жанр произведения — Серьезное чтение, Современная проза, Историческая литература. Также на странице доступно подробное описание, авторская аннотация, краткое содержание и живые отзывы читателей. Мы постоянно пополняем библиотеку и улучшаем сервис, чтобы создавать лучшее пространство для всех ценителей качественной литературы.
Без козиря (збірник)

Автор
Дата выхода
11 апреля 2013
🔍 Загляните за кулисы "Без козиря (збірник)" — аннотация, авторский взгляд и ключевые моменты
Перед погружением в полный текст предлагаем познакомиться с произведением поближе. Здесь собраны авторские заметки, аннотация и краткое содержание "Без козиря (збірник)" — всё, что поможет понять глубину замысла и подготовиться к чтению. Материалы представлены в оригинальной авторской редакции (Петро Панч) и сохраняют аутентичность произведения. Если чего-то не хватает — сообщите нам в комментариях, и мы дополним описание. Читайте мнения других участников сообщества: их отзывы часто раскрывают скрытые смыслы и добавляют новые грани понимания. А после прочтения обязательно вернитесь сюда — ваш отзыв станет ценным вкладом в общее обсуждение книги.
Описание книги
Петро Панч (1891—1978) (справжнє ім'я Петро Йосипович Панченко) – відомий український новеліст, романіст, автор казок для дітей. У роки громадянської війни він спочатку воював на боці петлюрівців (цей факт не афішувався за радянських часів), а потім перейшов до лав червоноармійців.
Темі громадянської війни присвячений перший роман Петра Панча «Облога ночі». Гордій Байда, шахтар з Донбасу, все своє життя довбав вугілля в забої і не цікавився політикою. Але настали тяжкі часи: в рідній Калинівці хазяйнують німці, а на владу претендують також більшовики, петлюрівці, гетьманівці. Як жити далі? Тим паче, що сини Гордія обрали різні шляхи: старший, Клим, червоноармієць, а молодший, Ілько, анархіст.
До книжки також включено повісті: «Без козиря», в якій описаний Брусиловський наступ російської армії, та «Голубі ешелони», що розповідає про трагедію петлюрівського офіцера Лец-Отаманова, який боровся за самостійну Україну, що мала стати за сестру всій Європі і Росії, але, як завжди, її намагаються віддати на поталу іноземним загарбникам.
📚 Читайте "Без козиря (збірник)" онлайн — полный текст книги доступен бесплатно
Перед вами — полная электронная версия книги "Без козиря (збірник)", адаптированная для комфортного онлайн-чтения. Мы разбили произведение на страницы для удобной навигации, а умная система запоминает, на какой странице вы остановились — можно закрыть браузер и вернуться к чтению позже, не тратя время на поиски. Персонализируйте процесс: меняйте шрифты, размер текста и фон под свои предпочтения. Погружайтесь в мир литературы где угодно и когда угодно — любимые книги теперь всегда под рукой.
Текст книги
На всiх робiтникiв тюрем не вистачить, а мертвi вугiлля iм не будуть довбати.
– А пiсля дванадцятигодинноi працi i живi стануть мертвими…
– Охлянуть!
– Правда, це правда!
– Тут хазяi ми, а не купка грабiжникiв-буржуiв.
– Ти диви, який хазяiн знайшовся, – хихикнув Задоя i штовхнув сусiду, кивнувши йому на шахтну будiвлю. Той потайки вийшов iз тугого кола й зачукикав по схiдцях на плити.
– А тепер слухайте i мiркуйте. Вiдозву нашу читали, як тут нiмцi опинилися? Читали! Так от, Радянська Украiна пiднiмае визвольну вiтчизняну вiйну.
– Отож я i кажу, – гукнув Байда, – сьогоднi мене, завтра другого. Треба органiзовано, як каже Максим.
– Ось зараз його органiзують, арештанта! – продовжував Задоя.
– А ти, кнур чортiв, замовкни!
– Щоб знову шахту зупинили?
– А для вас це смерть! – клiпнув на нього Убогий.
– Салом залле, от i буде смерть!
Це сказав непевним голосом, схожим на перше кукурiкання пiвника, Ілько, який уже держався гурту коногонiв. На чорних машкарах блимнули бiлi разки зубiв, оголених посмiшкою. Ілько весь спалахнув вiд такоi пiдтримки i уваги до себе.
– Чи, може, будемо чекати, – продовжував Максим, – доки нам усiм надiнуть залiзнi браслети на руки? Он у Юр'iвцi уже поступило на завод замовлення вiд начальника державноi варти на десять пар наручних кайданiв.
До нього протиснувся Гнат Убогий i хутко щось почав говорити йому на вухо.
– Всiм! – вiдказав Мостовий. – На похорон нашого товариша Хабiбули вийти всiм, товаришi! Хай знають, що ми iх не боiмось. А про iнше, – сказав вiн уже до Гната, – треба спочатку домовитися з сусiднiми шахтами, пiдготуватися!
По схiдцях задрiботiв, повертаючись назад, Задоiн посланець. За ним iшов з годинником у руцi технiк Сивокiз. Вiн зупинився на верхнiй приступцi, визивно зиркнув на голови шахтарiв i, ще раз глянувши на годинник на срiбному ланцюжку, насуплено кинув, як капiтан з рубки:
– Ви довго ще будете анекдоти розповiдати? Не знаете, коли починаеться робота? Марш до клiтi!
– Гуляйте самi, пане Сивокiз!
– Нема дурнiв, – гукнув Байда.
– По дванадцять годин сидiти пiд землею?
– Каторгу заводити?
– Не ходи нiхто! – знову прогудiв Байдин бас.


