На нашем ресурсе вы можете полностью погрузиться в мир книги «Без козиря (збірник)» — читайте её онлайн бесплатно в полной, несокращённой версии. Если предпочитаете слушать — воспользуйтесь аудиоформатом; хотите сохранить — скачайте через торрент в fb2. Жанр произведения — Серьезное чтение, Современная проза, Историческая литература. Также на странице доступно подробное описание, авторская аннотация, краткое содержание и живые отзывы читателей. Мы постоянно пополняем библиотеку и улучшаем сервис, чтобы создавать лучшее пространство для всех ценителей качественной литературы.
Без козиря (збірник)
0 баллов
0 мнений
3 чтения
Автор
Дата выхода
11 апреля 2013
🔍 Загляните за кулисы "Без козиря (збірник)" — аннотация, авторский взгляд и ключевые моменты
Перед погружением в полный текст предлагаем познакомиться с произведением поближе. Здесь собраны авторские заметки, аннотация и краткое содержание "Без козиря (збірник)" — всё, что поможет понять глубину замысла и подготовиться к чтению. Материалы представлены в оригинальной авторской редакции (Петро Панч) и сохраняют аутентичность произведения. Если чего-то не хватает — сообщите нам в комментариях, и мы дополним описание. Читайте мнения других участников сообщества: их отзывы часто раскрывают скрытые смыслы и добавляют новые грани понимания. А после прочтения обязательно вернитесь сюда — ваш отзыв станет ценным вкладом в общее обсуждение книги.
Описание книги
Петро Панч (1891—1978) (справжнє ім'я Петро Йосипович Панченко) – відомий український новеліст, романіст, автор казок для дітей. У роки громадянської війни він спочатку воював на боці петлюрівців (цей факт не афішувався за радянських часів), а потім перейшов до лав червоноармійців.
Темі громадянської війни присвячений перший роман Петра Панча «Облога ночі». Гордій Байда, шахтар з Донбасу, все своє життя довбав вугілля в забої і не цікавився політикою. Але настали тяжкі часи: в рідній Калинівці хазяйнують німці, а на владу претендують також більшовики, петлюрівці, гетьманівці. Як жити далі? Тим паче, що сини Гордія обрали різні шляхи: старший, Клим, червоноармієць, а молодший, Ілько, анархіст.
До книжки також включено повісті: «Без козиря», в якій описаний Брусиловський наступ російської армії, та «Голубі ешелони», що розповідає про трагедію петлюрівського офіцера Лец-Отаманова, який боровся за самостійну Україну, що мала стати за сестру всій Європі і Росії, але, як завжди, її намагаються віддати на поталу іноземним загарбникам.
📚 Читайте "Без козиря (збірник)" онлайн — полный текст книги доступен бесплатно
Перед вами — полная электронная версия книги "Без козиря (збірник)", адаптированная для комфортного онлайн-чтения. Мы разбили произведение на страницы для удобной навигации, а умная система запоминает, на какой странице вы остановились — можно закрыть браузер и вернуться к чтению позже, не тратя время на поиски. Персонализируйте процесс: меняйте шрифты, размер текста и фон под свои предпочтения. Погружайтесь в мир литературы где угодно и когда угодно — любимые книги теперь всегда под рукой.
Текст книги
Кожна попрощалася чи з сином, чи з чоловiком, а то й з коханим, i нiхто не знав, яка iх спiткае доля.
Все, що було молодого, завзятого й сильного, пiшло степовими дорогами назустрiч тривожним дням. У селищi залишилися або немiчнi, або старi. Вони заздрими очима дивилися вслiд своiм друзям i глибоко зiтхали. Залишилися й боягузи, якi вже наперед напускали на себе байдужий вигляд. Гордiй Байда озирнувся довкола i вiдчув себе спустошеним.
Тi, що чекали на завтрашнiй день, як чекають у морi на рятувальний пароплав, все ще ховалися в iнженерськiй колонii.
Тут будет реклама 1
Їхнi постатi з'явилися в бузкових сутiнках тiльки тодi, коли нарештi затих тривожний гомiн i спорожнiв майдан. Вони намагалися поки що не виявляти свого настрою, але вже й не крилися з ним, як ранiше. Досi почуваючи себе як собака на човнi, вони тепер ходили, ледве не танцюючи, навiть зодягайся вже в чистенькi тужурки, що iх з пiвроку переховували в гардеробах.
Гордiй Байда стояв бiля своеi землянки. На голому майданi висвистував холодний вiтер, стрибала ще дiтвора верхи на палицях та де-не-де жiнка, повертаючись в осиротiлу землянку, витирала рукавом сльози.
Тут будет реклама 2
Казарма нежонатих дивилася на майдан проваллями вже мертвих вiкон. Сiре, одноманiтне селище, в якому Гордiй Байда прожив останнi п'ятнадцять рокiв, стало враз чужим, холодним i непривiтним. Байдi знову стисла серце образа, але вже не тiльки на Клима, а й на всiх шахтарiв, що покинули його в опустiлому селищi.
Проте сумлiння не давалось на облуду. Воно вже горiло iдким докором на його колючих щоках.
Тут будет реклама 3
Щоб виправдатися перед своiм сумлiнням, Байда почав пригадувати, як на одному мiтингу слюсар Максим Мостовий називав адмiнiстрацiю шахти кровопивцями, посiпаками. І Федiр Гливкий туди ж. «Що вони посiпаки, то правда, – говорив до себе Байда, – але мiж ними е й гарнi люди. Хоч би iнженер Григорiй Петрович, завжди тобi «здрастуй» скаже, слова поганого вiд нього не почуеш. Або вiзьмемо й конторника Погоду – i за бiльшовикiв, i до бiльшовикiв однаковий: за шахтарем руку тягне.Тут будет реклама 4
А Мостовий – «посiпаки»! Директора Едуарда Едуардовича довели до того, що мусив уночi втiкати. Хто ж таки з них погодиться, щоб якiсь там шахтарi лiчили хазяйськi прибутки? Ранiше при ньому й писнути нiхто не смiв, таке цабе, а тут звичайний слюсар просто у вiчi – «кровопивця»! І не бояться, клятi хлопцi! А Гливкий ще й припечатае».
Табельник Федiр Гливкий, ставши головою селищноi Ради, хутко зрозумiв, до чого хилила адмiнiстрацiя шахти.
Мнения
О книге «Без козиря (збірник)» ещё никто не оставил отзыв — у вас есть шанс стать первым, чьё мнение задаст тон всему обсуждению! Поделитесь впечатлениями, эмоциями, замечаниями или рекомендациями. Ваш отзыв не только добавит живого голоса к произведению, но и поможет будущим читателям понять, стоит ли им открыть эту книгу. Не держите мысли при себе — ваше слово имеет значение!
