На нашем ресурсе вы можете полностью погрузиться в мир книги «Без козиря (збірник)» — читайте её онлайн бесплатно в полной, несокращённой версии. Если предпочитаете слушать — воспользуйтесь аудиоформатом; хотите сохранить — скачайте через торрент в fb2. Жанр произведения — Серьезное чтение, Современная проза, Историческая литература. Также на странице доступно подробное описание, авторская аннотация, краткое содержание и живые отзывы читателей. Мы постоянно пополняем библиотеку и улучшаем сервис, чтобы создавать лучшее пространство для всех ценителей качественной литературы.
Без козиря (збірник)
0 баллов
0 мнений
3 чтения
Автор
Дата выхода
11 апреля 2013
🔍 Загляните за кулисы "Без козиря (збірник)" — аннотация, авторский взгляд и ключевые моменты
Перед погружением в полный текст предлагаем познакомиться с произведением поближе. Здесь собраны авторские заметки, аннотация и краткое содержание "Без козиря (збірник)" — всё, что поможет понять глубину замысла и подготовиться к чтению. Материалы представлены в оригинальной авторской редакции (Петро Панч) и сохраняют аутентичность произведения. Если чего-то не хватает — сообщите нам в комментариях, и мы дополним описание. Читайте мнения других участников сообщества: их отзывы часто раскрывают скрытые смыслы и добавляют новые грани понимания. А после прочтения обязательно вернитесь сюда — ваш отзыв станет ценным вкладом в общее обсуждение книги.
Описание книги
Петро Панч (1891—1978) (справжнє ім'я Петро Йосипович Панченко) – відомий український новеліст, романіст, автор казок для дітей. У роки громадянської війни він спочатку воював на боці петлюрівців (цей факт не афішувався за радянських часів), а потім перейшов до лав червоноармійців.
Темі громадянської війни присвячений перший роман Петра Панча «Облога ночі». Гордій Байда, шахтар з Донбасу, все своє життя довбав вугілля в забої і не цікавився політикою. Але настали тяжкі часи: в рідній Калинівці хазяйнують німці, а на владу претендують також більшовики, петлюрівці, гетьманівці. Як жити далі? Тим паче, що сини Гордія обрали різні шляхи: старший, Клим, червоноармієць, а молодший, Ілько, анархіст.
До книжки також включено повісті: «Без козиря», в якій описаний Брусиловський наступ російської армії, та «Голубі ешелони», що розповідає про трагедію петлюрівського офіцера Лец-Отаманова, який боровся за самостійну Україну, що мала стати за сестру всій Європі і Росії, але, як завжди, її намагаються віддати на поталу іноземним загарбникам.
📚 Читайте "Без козиря (збірник)" онлайн — полный текст книги доступен бесплатно
Перед вами — полная электронная версия книги "Без козиря (збірник)", адаптированная для комфортного онлайн-чтения. Мы разбили произведение на страницы для удобной навигации, а умная система запоминает, на какой странице вы остановились — можно закрыть браузер и вернуться к чтению позже, не тратя время на поиски. Персонализируйте процесс: меняйте шрифты, размер текста и фон под свои предпочтения. Погружайтесь в мир литературы где угодно и когда угодно — любимые книги теперь всегда под рукой.
Текст книги
Справжнiй анархiст.
Ілько запитливо клiпае очима.
– Ну, партiя така, – пояснюе Гарасько. – Нiкого над собою не визнавав.
– А хiба його нема вже?
– Утiк до Махна, такий тоже анархiст. Цiлу армiю свою зiбрав.
– А чого ж Митьковi треба було тiкати?
– Через отого Задою пузатого. Вони раз заклались на пляшку самогону, що Митько Куций пужне iнженера Григорiя Петровича, щоб не вештався по шахтi. От одного разу Митько жене порожняк iз сходу. Дивиться, iнженер з лампочкою пiд стiночку став. Вiн вагончик тiльки хить, а iнженер пiд вагони тiльки брик.
Тут будет реклама 1
Митько до нього. «Як ви попали пiд вагон?» А iнженер молодий ще, соромно, що таке трапилося, та й каже: «Мабуть, пiдсковзнувся!» Ну, Митько, раз виграв, вимагае пляшку самогону, а Задоя тодi: «Я в совет заявлю!» А совет би зразу копнув. Ну, Митько за шапку i втiк. А тепер переказуе, що в Махна можна i поiсти, i попити. Завоюеш, примiром, город, бери що хочеш: хоч грамофон, хоч гiтару, взагалi усяке плаття. Захотiв, примiром, спати – геть хазяiна скинув, а сам на його пуховики.Тут будет реклама 2
Пiдлататися можна по перше число. Ex, я б зараз на всi пальцi перснiв набрав, на штани леi нашив, дудочкою чоботи, остроги… Ідеш, а воно тiльки дзень, дзень. А то хiба це жисть?
Вiн шморгнув носом.
Ілько ще нiчого не чув про анархiстiв, вiн навiть не знав, чи е яка-небудь рiзниця мiж анархiстом i антихристом, й подивився на Гараська вже заздрими очима:
– А в нас така партiя е на шахтi?
Гарасько вiдкопилив губу:
– Спрашуеш! Я первий.
Тепер Ілько вiдчув себе проти Гараська вже зовсiм маленьким i запобiгливо сказав:
– А ти вгадав, що трапиться нещастя: Хабiбулу вбило.
Тут будет реклама 3
І тобi справдi приснилось?
Гарасько, певно, забув уже, що казав, i недоумкувато заклiпав сонними очима:
– Що ви всi вигадуете, нiби я тiльки сплю.
Із пiчки, важко дихаючи, вилiз Гордiй Байда. Вiн тяг за собою горою вивершенi санки.
– Я вже сам, тату, – звiвся на ноги Ілько. Вiн трохи перепочив, а догадавшись, що Гарасько брехав про сон, позбувся й неприемного страху.
Тут будет реклама 4
– Краще допоможи Гараськовi: бачиш, не встигае. А то й сьогоднi не заробимо на хлiб. Води в тебе немае, Гараську?
Гарасько стояв пiд стiнкою. Пiд ним у рiвчаку, чути було, хлюпала вода.
– Немае, дядьку Гордiю.
– І ту ото воду поганиш? Їi ж хтось питиме.
– А ви он вище.
Гордiй Байда нахилився до рiвчака, хлюпнув рукою, зiгнав iржавi осуги i припав чорними вiд сажi губами до води.
– Яка ж таки погань! – Вiн з огидою сплюнув i рукою витер рот.
Мнения
О книге «Без козиря (збірник)» ещё никто не оставил отзыв — у вас есть шанс стать первым, чьё мнение задаст тон всему обсуждению! Поделитесь впечатлениями, эмоциями, замечаниями или рекомендациями. Ваш отзыв не только добавит живого голоса к произведению, но и поможет будущим читателям понять, стоит ли им открыть эту книгу. Не держите мысли при себе — ваше слово имеет значение!
