На нашем ресурсе вы можете полностью погрузиться в мир книги «Без козиря (збірник)» — читайте её онлайн бесплатно в полной, несокращённой версии. Если предпочитаете слушать — воспользуйтесь аудиоформатом; хотите сохранить — скачайте через торрент в fb2. Жанр произведения — Серьезное чтение, Современная проза, Историческая литература. Также на странице доступно подробное описание, авторская аннотация, краткое содержание и живые отзывы читателей. Мы постоянно пополняем библиотеку и улучшаем сервис, чтобы создавать лучшее пространство для всех ценителей качественной литературы.
Без козиря (збірник)
0 баллов
0 мнений
3 чтения
Автор
Дата выхода
11 апреля 2013
🔍 Загляните за кулисы "Без козиря (збірник)" — аннотация, авторский взгляд и ключевые моменты
Перед погружением в полный текст предлагаем познакомиться с произведением поближе. Здесь собраны авторские заметки, аннотация и краткое содержание "Без козиря (збірник)" — всё, что поможет понять глубину замысла и подготовиться к чтению. Материалы представлены в оригинальной авторской редакции (Петро Панч) и сохраняют аутентичность произведения. Если чего-то не хватает — сообщите нам в комментариях, и мы дополним описание. Читайте мнения других участников сообщества: их отзывы часто раскрывают скрытые смыслы и добавляют новые грани понимания. А после прочтения обязательно вернитесь сюда — ваш отзыв станет ценным вкладом в общее обсуждение книги.
Описание книги
Петро Панч (1891—1978) (справжнє ім'я Петро Йосипович Панченко) – відомий український новеліст, романіст, автор казок для дітей. У роки громадянської війни він спочатку воював на боці петлюрівців (цей факт не афішувався за радянських часів), а потім перейшов до лав червоноармійців.
Темі громадянської війни присвячений перший роман Петра Панча «Облога ночі». Гордій Байда, шахтар з Донбасу, все своє життя довбав вугілля в забої і не цікавився політикою. Але настали тяжкі часи: в рідній Калинівці хазяйнують німці, а на владу претендують також більшовики, петлюрівці, гетьманівці. Як жити далі? Тим паче, що сини Гордія обрали різні шляхи: старший, Клим, червоноармієць, а молодший, Ілько, анархіст.
До книжки також включено повісті: «Без козиря», в якій описаний Брусиловський наступ російської армії, та «Голубі ешелони», що розповідає про трагедію петлюрівського офіцера Лец-Отаманова, який боровся за самостійну Україну, що мала стати за сестру всій Європі і Росії, але, як завжди, її намагаються віддати на поталу іноземним загарбникам.
📚 Читайте "Без козиря (збірник)" онлайн — полный текст книги доступен бесплатно
Перед вами — полная электронная версия книги "Без козиря (збірник)", адаптированная для комфортного онлайн-чтения. Мы разбили произведение на страницы для удобной навигации, а умная система запоминает, на какой странице вы остановились — можно закрыть браузер и вернуться к чтению позже, не тратя время на поиски. Персонализируйте процесс: меняйте шрифты, размер текста и фон под свои предпочтения. Погружайтесь в мир литературы где угодно и когда угодно — любимые книги теперь всегда под рукой.
Текст книги
Проте вибiйники колупали стiну, як i ранiше, а Задоя плiшив складенi гармошкою цямрини. Вiн весь лиснiв вiд поту i вже не лазив, а качався котком.
Ілько знову вилазить iз нори на штрек. Гарасько куняе на вугiллi.
– Чого ти все спиш?
– Порожняку немае.
– А я вже нi нiг, нi рук не чую. Сказилася б така робота. – І вiн з гуркотом перекидае санки аж пiд самий стояк.
– А ти обережнiше. Один коногон так зачепив вагончиком крiплення, а за ним друге. Так воно як пiшло валитись, як пiшло, сажнiв три стелi так i рухнуло йому на голову.
Тут будет реклама 1
Кiнь, конешно, тiльки квакнув, а коногон попав пiд вагон.
– І задавило?
– Такого задавиш. Це ж був Василь Моренко. Попав мiж вагончиком i нахиленими стояками i сидить, як у куренi. Чуе, стукають по путях: «Живий?» – «Живий», – вiдповiдае. «Зараз вiдкопаемо!» Вiн сидить i чекае. Знову стукають.
«Живий?» – «Живий», – вiдповiдае. «Зараз вiдкопаемо!» Вiн сидить собi й чекае. Уже й iсти хочеться, а вони знову стукають. «Живий?» – «Живий», – вiдповiдае, i вже, знаеш, так, по-нашому, по-шахтарському.
Тут будет реклама 2
«Зараз вiдкопаемо!» Разiв десять отак i вiдповiдав, а потiм замовк. Стукають – мовчить, кличуть – мовчить.
– Ще б довше мнихались.
– Чекай. Тривогу зняли, скорiше копати. Розкопали. До нього, аж вiн…
– Давно мертвий!
– Хропе, аж земля iз стелi сиплеться.
Гарасько шморгае носом i, приставивши до рота долонi, кричить у штрек:
– Давай порожняк, порожняк давай!
Із темряви вогкого штреку, де тлiе жовта цятка, долiтають хрипкi то лагiднi, то сердитi вигуки.
Тут будет реклама 3
– Вороч!
У вiдповiдь чути удари копит об стальнi рейки i лунке брязкання вагончикiв.
– Чуть дай. Чуть дай, ну!
Западае тиша. Не чути навiть шереху. Коногон чекае i раптом вибухае майстерною лайкою:
– …Чуть дай!
Цей пiднесений, насичений волею i каскадом динамiчних слiв вигук, мабуть, доходить до коня, як до солдата вiйськова команда. Вагончики здригаються, i партiя посуваеться вперед, посуваеться не бiльше, як того хотiв коногон.
Тут будет реклама 4
Потiм вагончики починають гуркотiти густим металевим басом, iх покривае в'iдливий степовий посвист, i партiя мчить у чорних тунелях до бремсберга.
Гарасько чухае свою кудлату голову, схожу на чавун, шморгае носом i йде по вагончик.
– Ex, жисть-жестянка! – лаеться, слово в слово повторюючи коногона.
Ільковi ця «жисть» теж починае не подобатись. На колiнах не було вже живого мiсця. Руки вкрилися виразками.
Мнения
О книге «Без козиря (збірник)» ещё никто не оставил отзыв — у вас есть шанс стать первым, чьё мнение задаст тон всему обсуждению! Поделитесь впечатлениями, эмоциями, замечаниями или рекомендациями. Ваш отзыв не только добавит живого голоса к произведению, но и поможет будущим читателям понять, стоит ли им открыть эту книгу. Не держите мысли при себе — ваше слово имеет значение!
