На нашем ресурсе вы можете полностью погрузиться в мир книги «Без козиря (збірник)» — читайте её онлайн бесплатно в полной, несокращённой версии. Если предпочитаете слушать — воспользуйтесь аудиоформатом; хотите сохранить — скачайте через торрент в fb2. Жанр произведения — Серьезное чтение, Современная проза, Историческая литература. Также на странице доступно подробное описание, авторская аннотация, краткое содержание и живые отзывы читателей. Мы постоянно пополняем библиотеку и улучшаем сервис, чтобы создавать лучшее пространство для всех ценителей качественной литературы.
Без козиря (збірник)
0 баллов
0 мнений
3 чтения
Автор
Дата выхода
11 апреля 2013
🔍 Загляните за кулисы "Без козиря (збірник)" — аннотация, авторский взгляд и ключевые моменты
Перед погружением в полный текст предлагаем познакомиться с произведением поближе. Здесь собраны авторские заметки, аннотация и краткое содержание "Без козиря (збірник)" — всё, что поможет понять глубину замысла и подготовиться к чтению. Материалы представлены в оригинальной авторской редакции (Петро Панч) и сохраняют аутентичность произведения. Если чего-то не хватает — сообщите нам в комментариях, и мы дополним описание. Читайте мнения других участников сообщества: их отзывы часто раскрывают скрытые смыслы и добавляют новые грани понимания. А после прочтения обязательно вернитесь сюда — ваш отзыв станет ценным вкладом в общее обсуждение книги.
Описание книги
Петро Панч (1891—1978) (справжнє ім'я Петро Йосипович Панченко) – відомий український новеліст, романіст, автор казок для дітей. У роки громадянської війни він спочатку воював на боці петлюрівців (цей факт не афішувався за радянських часів), а потім перейшов до лав червоноармійців.
Темі громадянської війни присвячений перший роман Петра Панча «Облога ночі». Гордій Байда, шахтар з Донбасу, все своє життя довбав вугілля в забої і не цікавився політикою. Але настали тяжкі часи: в рідній Калинівці хазяйнують німці, а на владу претендують також більшовики, петлюрівці, гетьманівці. Як жити далі? Тим паче, що сини Гордія обрали різні шляхи: старший, Клим, червоноармієць, а молодший, Ілько, анархіст.
До книжки також включено повісті: «Без козиря», в якій описаний Брусиловський наступ російської армії, та «Голубі ешелони», що розповідає про трагедію петлюрівського офіцера Лец-Отаманова, який боровся за самостійну Україну, що мала стати за сестру всій Європі і Росії, але, як завжди, її намагаються віддати на поталу іноземним загарбникам.
📚 Читайте "Без козиря (збірник)" онлайн — полный текст книги доступен бесплатно
Перед вами — полная электронная версия книги "Без козиря (збірник)", адаптированная для комфортного онлайн-чтения. Мы разбили произведение на страницы для удобной навигации, а умная система запоминает, на какой странице вы остановились — можно закрыть браузер и вернуться к чтению позже, не тратя время на поиски. Персонализируйте процесс: меняйте шрифты, размер текста и фон под свои предпочтения. Погружайтесь в мир литературы где угодно и когда угодно — любимые книги теперь всегда под рукой.
Текст книги
Людським ходком
Ілько сьогоднi вперше йшов працювати пiд землю i тому трохи хвилювався. Мати в рiдкому кулешику ловила ложкою картоплини й пiдсовувала iх Ільковi.
– На цiлий же день iдеш. Та не дуже там хоч надривайся.
Але Ілька бiльше хвилювало те, що вiн пiде вже в лампову й вiзьме лампу з рук Марусi, ламповоi, як дорослий. Досi вона тiльки дражнила його капловухим. Тепер вiн зустрiнеться з нею iнакше. І в Ілька вiд цiеi думки тьохкало серце.
Гордiй Байда витер рукою рота пiсля кулешу i зиркнув на Ілька.
Тут будет реклама 1
Вони обидва взяли по шматку хлiба у вузлик. Байда поклав на плече кайло i вийшов першим. Ілько поклав на плече лопату i пiшов слiдом за батьком.
Виселок цвiв ранiшнiм сонцем, бур'яни бризкали на ноги холодною росою. Зеленим полем i голим вигоном з усiх кiнцiв поспiшали шахтарi. Перед ними курилася бiлим димом висока гора породи, а бiля неi безперестанку мерехтiли колеса на копрi. Але чутка про збiльшення робочого дня, мабуть, уже встигла облетiти всiх, i шахтарi йшли похнюпившись, сiрi й мовчазнi.
Тут будет реклама 2
Бiля ганку комендатури вартовий у касцi робив iм якiсь знаки рукою, i шахтарi обходили його, мов потайного собаку, серединою вулицi. Сад зеленiв, з нього дихало запашною прохолодою. Над клумбами весело дзвенiли метушливi комахи.
– Хiба що? – кинув через кам'яну огорожу здивований Гордiй Байда. На другiй половинi директорового будинку пiдтикана дiвчина з червоними литками мила вiкна.
– Пани приiдуть.
– Значить, правда!
Дiвчина, замiсть вiдповiдi, видивляючись у шибку, тужливо заспiвала:
Ой пiду я на могилу,
Гляну, подивлюся,
Як згадаю про ту волю,
Та й знов зажурюся…
Байда стяг кущуватi брови на перенiссi:
– Як же вони хутко!
Їх догнав Гнат Убогий.
Тут будет реклама 3
З'явився вiн тiльки з тиждень тому, але де був, так Байда й не мiг довiдатися. Гострий ранiше на язик, Убогий став тепер потайкуватий, обережний. Байда розумiв, що зараз таким i треба бути, але те, що Гнат крився вiд нього, дратувало Байду, кожен раз навертало на думку, що на нього все ще не покладаються.Тут будет реклама 4
Дратувала його ще й Гнатова зверхнiсть. З цим нiяк не могла миритися владна Байдина натура. «Якi всi розумнi стали», – бурмотiв вiн собi пiд нiс.
– Злiтаються! – кивнув на будинок Гнат.
– Значить, почули, що можна.
– Ненадовго, мабуть.
– А то що?
– Тiсно буде.
– Посунешся.
– Я такий, щоб iх посунути.
– Руки короткi.
– Бiльшовики доточать.
– «Бiльшовики», «бiльшовики»! – передражнив Байда.
Мнения
О книге «Без козиря (збірник)» ещё никто не оставил отзыв — у вас есть шанс стать первым, чьё мнение задаст тон всему обсуждению! Поделитесь впечатлениями, эмоциями, замечаниями или рекомендациями. Ваш отзыв не только добавит живого голоса к произведению, но и поможет будущим читателям понять, стоит ли им открыть эту книгу. Не держите мысли при себе — ваше слово имеет значение!
