На нашем ресурсе вы можете полностью погрузиться в мир книги «Без козиря (збірник)» — читайте её онлайн бесплатно в полной, несокращённой версии. Если предпочитаете слушать — воспользуйтесь аудиоформатом; хотите сохранить — скачайте через торрент в fb2. Жанр произведения — Серьезное чтение, Современная проза, Историческая литература. Также на странице доступно подробное описание, авторская аннотация, краткое содержание и живые отзывы читателей. Мы постоянно пополняем библиотеку и улучшаем сервис, чтобы создавать лучшее пространство для всех ценителей качественной литературы.
Без козиря (збірник)

Автор
Дата выхода
11 апреля 2013
🔍 Загляните за кулисы "Без козиря (збірник)" — аннотация, авторский взгляд и ключевые моменты
Перед погружением в полный текст предлагаем познакомиться с произведением поближе. Здесь собраны авторские заметки, аннотация и краткое содержание "Без козиря (збірник)" — всё, что поможет понять глубину замысла и подготовиться к чтению. Материалы представлены в оригинальной авторской редакции (Петро Панч) и сохраняют аутентичность произведения. Если чего-то не хватает — сообщите нам в комментариях, и мы дополним описание. Читайте мнения других участников сообщества: их отзывы часто раскрывают скрытые смыслы и добавляют новые грани понимания. А после прочтения обязательно вернитесь сюда — ваш отзыв станет ценным вкладом в общее обсуждение книги.
Описание книги
Петро Панч (1891—1978) (справжнє ім'я Петро Йосипович Панченко) – відомий український новеліст, романіст, автор казок для дітей. У роки громадянської війни він спочатку воював на боці петлюрівців (цей факт не афішувався за радянських часів), а потім перейшов до лав червоноармійців.
Темі громадянської війни присвячений перший роман Петра Панча «Облога ночі». Гордій Байда, шахтар з Донбасу, все своє життя довбав вугілля в забої і не цікавився політикою. Але настали тяжкі часи: в рідній Калинівці хазяйнують німці, а на владу претендують також більшовики, петлюрівці, гетьманівці. Як жити далі? Тим паче, що сини Гордія обрали різні шляхи: старший, Клим, червоноармієць, а молодший, Ілько, анархіст.
До книжки також включено повісті: «Без козиря», в якій описаний Брусиловський наступ російської армії, та «Голубі ешелони», що розповідає про трагедію петлюрівського офіцера Лец-Отаманова, який боровся за самостійну Україну, що мала стати за сестру всій Європі і Росії, але, як завжди, її намагаються віддати на поталу іноземним загарбникам.
📚 Читайте "Без козиря (збірник)" онлайн — полный текст книги доступен бесплатно
Перед вами — полная электронная версия книги "Без козиря (збірник)", адаптированная для комфортного онлайн-чтения. Мы разбили произведение на страницы для удобной навигации, а умная система запоминает, на какой странице вы остановились — можно закрыть браузер и вернуться к чтению позже, не тратя время на поиски. Персонализируйте процесс: меняйте шрифты, размер текста и фон под свои предпочтения. Погружайтесь в мир литературы где угодно и когда угодно — любимые книги теперь всегда под рукой.
Текст книги
І революцiя нiяка iх не бере!
Можу, тому, що нi варта, нi нiмецьке командування, крiм одного допиту за Клима, його бiльше не чiпали, Байда вирiшив, що з ним, мабуть, тому так панькаються, що вiн гарний робiтник.
– Кадровикiв, Семене, завжди i скрiзь шанують, – заговорив вiн так, нiби Семен Сухий сидiв перед ним. – А ледарям скрiзь однакова шана. Клим – це iнша рiч. Нiхто його ледарем не назве, кращий вибiйник був. Може б, i його не чiпали. А то: «Весь мир розрушим! Диктатура!» От i довели до диктатури: писнути не можна.
Те, що творилося на окупованому нiмцями Донбасi, вражало Байду в саме серце. А коли вiн думав над тим, що ця армiя чотири роки воювала з росiйським вiйськом, та ще й з вiйськом Антанти, вiн не бачив уже нiякого просвiтку i безнадiйно махав рукою. Пiд впливом таких настроiв непомiтно для себе вiн змiнив уже свое ставлення i до Клима, i до бiльшовикiв. Але Байда знав, що коли позбудеться роботи, його завтра викинуть iз землянки, фунта хлiба навiть нi за що буде купити, i вiн мовчав.
Вiн зирнув у куток. Ілько спав пiд благеньким ряденцем на долiвцi. Вiн був схожий на Клима, тiльки з обличчя гострiший, i мав не чорний, а русявий чуб.
Гордiй Байда рипнув лiжком i скинув ноги на долiвку. На рип визирнула з хатини його тиха i затуркана дружина:
– Нехай ще трошки позорюе.
– Минулося зорювання: гудок, мабуть, скоро буде.
– Хiба що, варта новi закони заводить?
– Якби-то новi.
Харита сплеснула руками:
– Оце й революцii кiнець.


