На нашем ресурсе вы можете полностью погрузиться в мир книги «Галицька сага. Примара миру» — читайте её онлайн бесплатно в полной, несокращённой версии. Если предпочитаете слушать — воспользуйтесь аудиоформатом; хотите сохранить — скачайте через торрент в fb2. Жанр произведения — Серьезное чтение, Современная проза, Книги о войне. Также на странице доступно подробное описание, авторская аннотация, краткое содержание и живые отзывы читателей. Мы постоянно пополняем библиотеку и улучшаем сервис, чтобы создавать лучшее пространство для всех ценителей качественной литературы.
Галицька сага. Примара миру

Автор
Дата выхода
16 октября 2020
🔍 Загляните за кулисы "Галицька сага. Примара миру" — аннотация, авторский взгляд и ключевые моменты
Перед погружением в полный текст предлагаем познакомиться с произведением поближе. Здесь собраны авторские заметки, аннотация и краткое содержание "Галицька сага. Примара миру" — всё, что поможет понять глубину замысла и подготовиться к чтению. Материалы представлены в оригинальной авторской редакции (Петро Лущик) и сохраняют аутентичность произведения. Если чего-то не хватает — сообщите нам в комментариях, и мы дополним описание. Читайте мнения других участников сообщества: их отзывы часто раскрывают скрытые смыслы и добавляют новые грани понимания. А после прочтения обязательно вернитесь сюда — ваш отзыв станет ценным вкладом в общее обсуждение книги.
Описание книги
«Примара миру», третя книга «Галицької саги», охоплює події, що відбувалися у 1923–1928 роках.
15 березня 1923 року у Парижі було вирішено передати Східну Галичину, де переважало українське населення, під опіку Польщі. Не всім таке рішення припало до смаку. Галицькі терени заполонили польські військові осадники, на яких Юзеф Пілсудський покладав великі сподівання; внаслідок проведення так званого «шкільного плебісциту» значно скоротилася кількість українських шкіл; українців витісняють з державної служби…
Щоб протистояти цьому, об’єднуються колишні військові, за плечима яких бої за рідну землю: хтось вступає до лав Української Військової Організації і продовжує збройну боротьбу; хтось розуміє, що побороти натиск польських осадників можна лише спільно, створивши кооперативи; хтось шукає щастя за океаном…
Життя не лише розкидало перетинців різними країнами, але й розвело по різних ідеологіях. Поки що вони не воюють один проти одного, але хто знає, як піде далі?..
📚 Читайте "Галицька сага. Примара миру" онлайн — полный текст книги доступен бесплатно
Перед вами — полная электронная версия книги "Галицька сага. Примара миру", адаптированная для комфортного онлайн-чтения. Мы разбили произведение на страницы для удобной навигации, а умная система запоминает, на какой странице вы остановились — можно закрыть браузер и вернуться к чтению позже, не тратя время на поиски. Персонализируйте процесс: меняйте шрифты, размер текста и фон под свои предпочтения. Погружайтесь в мир литературы где угодно и когда угодно — любимые книги теперь всегда под рукой.
Текст книги
Андрiй повернув до священника здивований погляд:
– Та сьи не жалiв!
Лiсович деякий час помовчав, затим сказав:
– Добре, не буду тягнути. Я до тебе у справi, Андрiю.
– Я вас слухаю, отче!
– Спочатку поясню, чому говорю саме з тобою, а не з ким iншим. Гадаю, ти не заперечуватимеш той факт, що тебе тут поважають.
У вiдповiдь Андрiй лише знизав плечима, а Петро Лiсович продовжував:
– Ти воював, i не просто воював, як решта, але за Украiну, i то тоди, коли про неi ще нiхто не чув. Не було украiнцiв, тiлько русини, як на нас говорили австрiяки чи москалi з поляками.
– І ради чого було воювати? – криво усмiхнувся Андрiй. – Щоб у Перетин зайшов Павловський зi своею осадою?
– От про то я i хочу з тобою поговорити, Андрiю! – сказав священник. – Грiха нiкуди дiвати: поляки зараз сильнi i на iхньому боцi закон. Особливо вiднедавна.
Андрiя пересмикнуло. Вiн досi не мiг заспокоiтися вiд того дня, коли два тижнi тому пiсля вiдправи вони вийшли з церкви i перед нею побачили щасливi обличчя польських жандармiв.
– Настав час перестати стрiляти, а боротися з поляками iнакше, – вiв свое Лiсович.
– Але за ними сила! – вигукнув Валько.
– Зате нас бiльше! Так, у Павловського двiста гектарiв поля, але навiть у Перетинi разом у всiх вас буде триста!
– Павловського пiдтримуе… як там воно сьи називае?
– Звьонзек Осаднiкув Войскових! – нагадав Лiсович. – Але й ми тоже не сидимо спокiйно. То про що я! Ти знаеш що таке молочарня?!
Андрiй здивувався почутому.
– Певно, що знаю! Забирае у нас молоко, – сказав вiн.
– Нi, ти не знаеш, що таке молочарня! Ви здаете молоко, отримуете грошi й радi з того.
– А що iще?
– Але можна зробити й бiльше! Зараз цiлий свiт збираеться в кооперативу.
– А до чого тут я? – не зрозумiв Андрiй.
– У Львовi збираються мiсячнi кооперативнi курси навчання нових учасникiв нашого руху, то я хочу, щоб ти туди поiхав!
Андрiй задумався.











